Відповідальність за порушення лісового законодавства України

(кримінально-правовий аспект)

План

Вступ 3

Розділ І. Ліс як об’єкт правової охорони 6

Розділ ІІ. Особливості відповідальності за порушення законодавства про охорону лісів 18

2.1 Юридична відповідальність за лісопорушення: поняття, особливості відшкодування шкоди. 18

2.2 Особливості кримінально-правової відповідальності за порушення лісового законодавства 31

Розділ ІІІ. Порівняльний аналіз національного лісового законодавства та законодавства європейських країн. 37

Висновки 45

Список використаної літератури 49

Вступ

Актуальність теми кваліфікаційної роботи обумовлена тим, що ліси є одним із найцінніших національних багатств України, а на сьогоднішній момент їх становище є критичним. Ліси мають велике значення в житті суспільства, розвитку економіки країни покрашенні стану навколишнього природного середовища. їх значення як природничого компонента, як елементу екосистеми важко переоцінити. Ліси в Україні займають площу біля 10 млн. га, відіграють одне з найважливіших місць у народному господарстві і виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, культурні, виховні та інші функції.

Ліс - це певний природний комплекс, в який входять крім представників рослинного світу, звірі, птахи, різні комахи, міріади мікроорганізмів.

Запас деревини лісів світу становить 484 мільярди кубічних метрів. На Землі відомо близько 200 тисяч видів вищих судинних рослин. Людина використовує лише їх соту частину. Особливу цінність для нас мають рідкісні рослини - живі пам'ятки природи. Таких унікальних рослин на України 187 видів.

Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн. га, це становить 15,7 відсотка території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини - в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд. м3. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 м3 на 1 гектар і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні[33].

Основна роль в регулюванні відносин у галузі охорони і використання лісів належить Державним органам, оскільки, відповідно до статті 16 Конституції України, обов язком держави є забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України [1].

Охорону не слід розуміти як ізоляцію лісових ресурсів. В першу чергу - Це повинно бути ефективне, науково-обґрунтоване, раціональне використання лісових ресурсів відповідно до екологічних умов конекретного регіону, а також здійснення заходів щодо відтворення підвищення продуктивності лісів. Не останню роль у процесі встановлення балансу між екологічними і економічними вимогами використання лісових ресурсів , забезпечення охорони лісів даного регіону відіграє право.

Питання охорони лісів і охорони навколишнього природного середовища знайшли відображення у роботах таких науковців як В.І.Андрейцев, В.Д.Басай, М.М.Брінчук, Ю.А.Вовк, А.П.Гетьман, С.Б.Гавриш, Р.К.Гусєв, В.ФГорбовий, А.К.Голіченков, Л.І.Дембо, З.Г.Корчева, В.Л.Мунтян, П.В.Мельник, С.М.Кравченко, , О.І.Крассов, О.А.Кічатова, В.К.Попов, Г.М.Полянська, В.В.Петров, В.О.Навроцький, Є.І.Немировський, І.Л.Радик, Н.І.Титова Н.І.Осипов, Н І.Краснов Ю.С.Шемшученко, М.В.Шульга, В.С.Шахов, та інші. Окремі аспекти правової охорони лісів викладені у навчальній і навчально-методичній літературі.

Роботи названих та інших авторів мають важливе наукове та практичне значення. Висновки та пропозиції, що в них містяться спрямовані на пошук шляхів найбільш ефективної правової охорони лісів. Разом з цим окремі праці них науковців недостатньо пов’язнані з сучасним лісовим законодавством, мають певні недоліки та неточності.

Метою кваліфікаційної роботи є аналіз чинного законодавства України, законодавства інших країн та основних позицій вчених України щодо правової охорони лісів України та вироблення ряду пропозицій змін до чинного законодавства.

Предметом роботи є сукупність нормативно-правових актів, прийнятих на загальнодержавному рівнях, що стосується правової охорони лісів України.

Об’єктом кваліфікаційної роботи виступають правовідносини, що виникають в результаті здійснення правової охорони лісів, зокрема, при порушенні лісового законодавства і відшкодування спричиненої шкоди.

Методологічну основу роботи складають порівняльно-правовий, комплексний та інші методи наукового пізнання.

Наукова новизна роботи обумовлена тим, що робота є комплексним дослідженням проблеми відповідальності за порушення лісового законодавства України. У роботі розглянуто питання більш чіткого застосування інститутів юридичної відповідальності при відшкодуванні шкоди, заподіяну лісу, проаналізовані спірні моменти при застосуванні кримінальної відповідальності за лісопорушення.

Структура роботи обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Вона передбачає вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 55 сторінок.

Розділ І. Ліс як об’єкт правової охорони

Значення лісу багатогранне. Ця багатогранність породжує велику різноманітність понять "ліс". Ліс можна розглядати у природничому аспекті як природне явище, в технічному, аграрному, юридичному, рекреаційному, економічному аспектах, з позиції естетики і т. д. Але в будь-якому випадку у визначенні лісу, в першу чергу, слід врахувати те, що ліс є продуктом природи та її складовою частиною. "Ліс - складне утворення природи, явище біологічне і фізико-географічне, складова частина географічного ландшафту і біосфери нашої планети" [2; с.11]. Рекреаційне розуміння лісу зводиться до того, що ліси внаслідок рекреаційних властивостей відновлюють і змінюють здоров'я людей. Внаслідок розвитку рекреаційні ліси, зберігаючи властивості продуцентів деревної сировини і побічних ресурсів, набувають нових властивостей джерела рекреаційних послуг, тобто перетворюються в соціально-економічну категорію, пов'язану з створенням рекреаційних благ[3;с.25]. Р.І.Хайбеков, аналізуючи рекреаційне користування лісом, під основними рекреаційними фондами розуміє ділянки єдиного державного лісового фонду, які призначені для відпочинку населення, благоустрою та культурно-побутового обслуговування відпочиваючих [4;с.8].

С.А.Генсірук, М.С.Нижник, Р.Р.Возняк відмічають, що всі ліси, які придатні для організації в них відпочинку і оздоровлення населення є рекреаційними, використання яких обумовлене наявністю унікальних природних комплексів із мальовничими ландшафтами, багатим рослинним і тваринним світом, значною кількістю водойм, мінеральних лікувальних джерел, а також впливом цілого ряду соціально-економічних і медично-біологічних факторів