Слід також виділити економічне розуміння лісу, відповідно до якого він розглядається у тісному взаємозв'язку з виробничими процесами. Так, В.Т.Николаєнко і В.К.Добровольський відмічають, що ліс представляє собою велике самовідтворююче джерело сировини, незамінне у матеріальному виробництві, і яке не має меж у різноманітності та кількості отриманих із деревної сировини виробів, що знаходять застосування у всіх галузях народного господарства [5; с.41]. Також лісові економісти визначають ліс як єдність деревостану і лісових земель, як "лісоземельне угіддя", виконуюче роль засобу виробництва [6;с.13]. У даному значенні знаходить також відображення аграрне розуміння лісу. Зустрічаються визначення лісу, де він розглядається у економічному баченні з врахуванням його екологічних функцій. Прикладом в даному випадку є наступне визначення. "Ліс - це джерело різноманітної сировини для багатьох галузей народного господарства. Разом з тим, він виконує захисні, водоохоронні, протиерозійні, бальнеологічні, естетичні, рекреаційні та інші корисні функції..." [7;с.5]. Отже, в основі економічного розуміння поняття лісу знаходиться підхід до нього як до засобу, предмету і результату праці людини. Технічне розуміння лісу в деякій мірі пов'язане з економічним, що проявляється у визначенні лісу як матеріалу (лісоматеріалу), сировинного ресурсу, природної сировини для використання при заготівлі та переробці.

Наукове природниче визначення лісу було дане на початку XX століття Г.Ф.Морозовим. В його розумінні ліс - це "певне співіснування живих організмів, переважно деревної рослинності, яка знаходиться між собою у взаємному зв'язку і тим створює ціле нове явище, нові життєві умови як для себе, так і для нащадків, так і для інших живих істот, рослин і тварин, які живуть у лісГ [8;с.6]. Далі ГФ.Морозов підкреслював, що "ліс не є лише співіснування деревної рослинності, але представляє собою співіснування більш широкого порядку; в ньому не тільки рослини, пристосовані одна до одної, але й тварини до рослин і рослини до тварин, все взаємно пристосоване одне до одного, і все знаходиться під впливом зовнішнього середовища" [8;с.8]. М.Є.Ткаченко термін "ліс" розумів як "специфічний елемент географічного ландшафту у вигляді великої сукупності дерев, які у своїй сукупності біологічно взаємопов'язані і впливають на навколишнє середовище на більш чи менш охопленому земельному просторі" [9;с.3].

Г.Н.Висоцький поняття "ліс" відображає у вигляді формули S=LGPH, де S-ліс (silva); L - дерево (lignum); G - середовище (gremium); Р - вплив лісу на середовище (pertinentia); Н - вплив людини на ліс (Homo) [68; ст.5]. Крім даних визначень, зустрічаються визначення, де під поняттям лісу розуміють "взаємопронякаючу єдність, взаємодіючий комплекс лісової рослинності, тварин і середовище, яке вони займають" [48;с.99]. У загальному, розглянувши різноманітні поняття лісу з природничої точки зору, можна зробити висновок, що ліс - це складний природний комплекс, у який, крім деревної рослинності, входить й інша рослинність, тварини, компоненти іншого походження, які взаємно впливають один на одного і біологічно пов'язані з навколишнім середовищем.

При визначенні юридичного поняття лісу, перш за все слід підкреслити, що поняття "ліс" як юридичної категорії, не можна розглядати поза його органічним зв'язком з поняттям "рослинний світ", тому необхідно визначити їх співвідношення. На думку А.Б.Іскояна, "рослинний світ" - це сукупність диких рослин (наземних і водних), які ростуть в стані природної свободи на території держави, а також в межах її континентального шельфу [11;с.17-18]. Відповідно до Закону України "Про рослинний світ" під рослинним світом розуміється сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території [14].

Порядку застосування даних нормативно-правових актів приділили свою увагу професори В.К.Попов і А.П.Гетьман, відмітивши, що якщо інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів на землях лісового фонду чітко означені в Лісовому кодексі, то треба керуватися його нормами, якщо інше не передбачено законодавством про рослинний світ, оскільки Лісовий кодекс належить до спеціального нормативного акта на рівні закону, що регулює лісові відносини. А якщо в Лісовому кодексі не врегульовано відповідний вид використання, необхідно керуватися Законом "Про рослинний світ". Проте, коли відповідний вид спеціального використання природних рослинних ресурсів не врегульований цими законами, треба застосовувати інші нормативно-правові акти (за їх наявності). У тих випадках, коли в Лісовому кодексі не повною мірою відображені якісь аспекти певного виду використання, а в Законі "Про рослинний" вони дістали відображення, потрібно застосовувати ці закони у сукупності [12;с.51].

Отже, враховуючи вище сказане, можна зробити висновок, що, по-перше, лісові ресурси є складовою частиною рослинного світу, по-друге, поняття "рослинний світ" ширше за поняття "ліс", по-третє, співвідношення між Законом України "Про рослинний світ" і Лісовим кодексом України визначається як співвідношення загального і спеціального.

Юридичне поняття лісу дано у статті 1 Лісового кодексу України: “Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище”. Ліс в даному розглядається