лісовими ресурсами і потужностями, що служать цілям лісоуправління державної власності, може управляти тільки організація, заснована центральним органом лісової адміністрації або з його дозволу. Окреме місце відведено питанням оренди. У Чехії зазначено, що оренда і суборенда державних лісів заборонена, взагалі суборенда може здійснюватися, якщо таке положення зафіксоване в угоді оренди лісової ділянки. У Польщі оренда, продаж лісів, земель та іншої нерухомості Державної казни, якою управляє державне лісогосподарське підприємство, потребує дозволу з боку Міністерства охорони навколишнього середовища. В Литві оренда державних лісів можлива тільки з метою рекреації, ведення мисливського господарства й інших неприбуткових видів діяльності, визначених урядом. У Латвії встановлено, у яких випадках можливий продаж чи відчуження державних лісів. В Україні питанню права власності на ліси присвячений окрема глава, в якій конкретизується коло суб’єктів, їх права та обов’язки. Визначеється що ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності, а також можливість надання у користування лісів (постійне та тимчасове користування лісів).
Права та обов'язки суб'єктів лісових відносин переважно віднесені до відповідних статей, рідше виводяться окремими статтями. Так у литовському кодексі в двох статтях зібрані основні права й обов'язки всіх суб'єктів лісових відносин. В угорському законі окремо визначені обов'язки лісового менеджера, а в естонському права й обов'язки лісових власників і обов'язки менеджера державних лісів. Номінально обов'язки згадуються також і в польському законі. Державна компанія і власники приватних лісів повинні зберігати ліс і забезпечувати безперервність користування. В національному кодексі формально визначені об'єкт лісових відносин -лісовий фонд України та окремі лісові ділянки, а також суб'єкти лісових відносин - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України; дається визначення лісових відносин.
Порядок доступу в ліс визначений як вільний у всіх законах. У шведському і словацькому законах це питання не розглядається. Особи, що знаходяться в лісі, можуть збирати гриби, ягоди й інші недеревні лісові продукти при дотриманні визначених правил, дуже детально визначених у чеському і польському кодексах. Однак передбачається можливість обмеження вільного доступу в ліс власниками, лісовою адміністрацією чи лісокористувачами у відповідних випадках, а угорським, литовським і польським законами визначені ділянки, у які доступ заборонений взагалі. У литовському, латвійському, угорському і польському кодексах передбачається необхідність у разі обмеження відвідування лісу виставляти попереджувальні знаки.
Питанням охорони і захисту лісу належну увагу приділено у всіх законах. Практично кожен кодекс містить посилання на інструкції чи підзаконні акти в галузі охорони і захисту лісу, встановлює вимоги повідомлення до лісової адміністрації про спалахи шкідників і хвороб, а також зобов'язує проводити попереджувальні й охоронні заходи. В нашому кодексі, якщо конкретизувати, то дане питання розкривається в Главі 16. Питання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів присвячена Глава 17. В окремій главі розкривається зміст особливостей охорони, захисту, використання та відтворення лісів на окремих категоріях земель (Глава 20) [13].
Всі закони приділяють значну увагу проблемі охорони навколишнього середовища і збереження біологічної різноманітності лісів. У законах Естонії і Латвії перелічені ключові біотопи й особливо захисні ділянки.
У багатьох країнах законодавчо визначені принципи організації служби лісової охорони (Чехія, Польща, Угорщина), а також обов'язки місцевої влади по охороні лісів від пожеж (Чехія, Польща). В Угорщині визначені вимоги до кваліфікації працівників у лісі та сертифікації лісової продукції. Умови використання лісового транспорту ми знаходимо в Чехії й Угорщині. Крім того, у Чехії особливу увагу приділено гідротехнічним заходам, у Чехії і Словаччині питанням звітності, Естонії, Латвії й Угорщині - вимогам щодо збору інформації про ліси і лісові ресурси, у Латвії положенню про моніторинг лісів, Швеції - збереженню культурної спадщини та розведенню північних оленів.
В заключній частині лісових актів усіх країн визначаєтся відповідальність суб'єктів лісових відносин за порушення лісового законодавства. В законах відзначається важливість дотримання лісового законодавства. Особи, винні в його порушенні, несуть відповідальність за свої дії. Загальними положеннями обмежилися законодавці Латвії, Польщі і Литви.
Відповідальність за порушення кодексу досить чітко визначено чеським, естонським, словацьким, шведським й угорським законами. Докладно описані види лісопорушень та передбачені в кожному конкретному випадку штрафи з зазначенням строків і механізму їх накладання. Таке ж чітке визначеня відповідальності за порушення лісового законодавства деталізується в національному кодексі, а питання відшкодування шкоди заподіяної лісопорушенням лісового законодавства висвітлюється в Постанові Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 року №1464 “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству”.
Згідно ст.105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:
1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;
2) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах;
3) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу та інші порушення.
Закінчуються лісові закони, як правило, перехідними положеннями, що регулюють дії суб'єктів лісових відносин у період вступу в дію нового лісового акта. Вони присутні в кодексах Чехії, Угорщини, Естонії, Польщі. У словацькому, естонському, польському, українському і чеському законах є положення, що підлягають зміні в інших законодавчих актах у зв'язку з набуттям чинності нового лісового