Проаналізувавши вище сказане, можна зробити певні висновки щодо поняття "ліс". По-перше, поняттям "ліс" повинні охоплюватисяся лише ті об'єкти природи, які утворюють поняття "рослинний світ". По друге, ліс утворюється рослинністю, де домінують дерева і чагарники. Тобто, крім дерев і чагарників, поняття "ліс" включає іншу рослинність. Виключивши іншу рослинність з даного поняття, ми спонукаємо до розуміння лісу лише як об'єкту заготівлі деревини. Даний підхід суперечитиме основним положенням лісового законодавства і необхідності його екологізації, яка є основною у збереженні і охороні навколишнього природного середовища. Крім того, деревно-чагарникова рослинність повинна мати масовий характер, її кількість повинна бути достатньою для утворення поняття «ліс». По-третє, дерева, чагарники та інша рослинність повинні бути біологічно взаємопов'язані, впливати один на одного і на навколишнє середовище. Отже, говорити про ліс можна лише при наявності певної внутрішньо поєднаної сукупності. Тобто мова повинна йти про лісове середовище з сукупності всіх рослинних організмів: дерев, чагарників, трав'янистих і інших рослин. В даному випадку кількісні характеристики деревно-чагарникової рослинності переходять у якісну категорію - ліс.По четверте ,

дана сукупність рослинності повинна бути віднесена до категорії лісів.

При визначенні поняття лісу як юридичної категорії, слід виходити з основних природних властивостей лісу, тому у визначенні доцільно відмітити основні природні властивості (функції) лісів. А також потрібно виходити з того, що ліс є самостійний і відновний природний компонент. Юридичним критерієм, на підставі якого певна сукупність рослинності утворює ліс, є віднесення їх до категорії лісів у встановленому законом порядку, шляхом реєстрації їх у матеріалах державного обліку під час лісовпорядкування.

Отже, з вище наведеного можна вивести наступне визначення лісу - як частини природного середовища у вигляді сукупності рослинності, в якій домінують дерева і чагарники, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище, наділена екологічними (водоохоронними, захисними, санітарно-гігієнічними, оздоровчими, рекреаційними), естетичними, виховними, економічними та іншими властивостями, а також віднесена у встановленому законом порядку до категорії лісів.

Ліси, відіграючи важливу роль у нашому житті, тісно взаємопов'язані з іншими екосистемами, співіснують з іншими об'єктами навколишнього середовища і впливають на них. Під час свого розвитку вони впливають на грунт, атмосферу, водні ресурси та інші природні компоненти.

Щодо права власності на ліси, то відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу [1]. Право власника здійснюють органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. У статтях 9, 10 Закону України "Про власність" встановлено, що земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об' єктами права виключної власності народу України, який має право шляхом референдуму вирішувати питання щодо правового стану природних об'єктів, їх використання та охорони, а також здійснювати право власності на ці об'єкти природи через Верховну Раду України та місцеві ради [28]. Стаття 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки [29]. У статті 7 Лісового кодексу України встановлено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу [13].

Проте у статті 56 Земельного кодексу України передбачено можливість надання невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів у приватну власність[30]. Дане положення не відповідає вимогам Конституції України, Лісового кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Ліс служить базою для отримання лісової продукції і водоохоронним, захисним, кліматологічним фактором. "Не ліс" задовольняє інші потреби людини [31; с.208]. Крім дерев і чагарників, нелісова рослинність включає і інші види рослинності (мохоподібні рослини, лишайники ), які не ростуть в лісі. Концепція Г.М Полянської про "ліс" і "не ліс" [31;с.194-220] була покладена в основу визначення лісового фонду на підставі розмежовування лісової і нелісової рослинності в Лісовому кодексі України.

Відповідно до статті 6 Лісового кодексу України, лісовими ресурсами є державна, технічна і лікарська сировина та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва [13]. П.В.Мельник для характеристики співвідношення лісу і лісових ресурсів використовує деревину, як найбільш поширений вид лісових ресурсів. Дерева є частиною рослинності, які утворюють ліс. Дерево є джерелом отримання деревини, яка має матеріальний вираз і є тією частиною деревостану, яка використовується для задоволення потреб населення і виробництва у пиломатеріалах, колодах, промисловому кругляку і т.д.[32;с.18].

Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення, серед яких: другорядні лісові матеріали, продукти лісу, які використовуються при здійсненні побічних лісових користувань. До лісових ресурсів місцевого значення також належить деревина, яка заготовлюється під час проведення рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, інших рубок. У зв'язку з тим, що ліс тісно пов'язаний з таким природним об'єктом, як земля, постає питання про те, чи можна розглядати його як земельний ресурс. Лісова рослинність дійсно росте на земельних площах і не може виконувати свої функції у випадку відділення