Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України становлять її лісовий фонд [13]. Г.М.Полянська вважає, що у даний фонд входять всі ліси, в чиєму б управлінні і користуванні вони не перебували [31; с.200]. Проте, стаття 4 Лісового кодексу України до лісового фонду включає також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства [13]. Отже, відповідно до цієї статті Лісового кодексу України лісовий фонд складає ліс і земельні ділянки, які є окремими об'єктами природи. Дане визначення лісового фонду, на думку Мельника П.В.,з якою слід погодитись, не є досить точне, воно суперечить диференціації галузей права, оскільки користування земельними ділянками лісового фонду регулюється лісовим і земельним законодавством. Питання користування лісовим фондом слід регулювати лісовим законодавством, а користування земельними ділянками лісового фонду - земельним законодавством. Тобто слід розрізняти лісовий фонд і земельні ділянки лісового фонду. Формування лісового фонду як сукупності лісів сприятиме виділенню їх у окремий об'єкт природи. Той факт, що на певній земельній площі росте ліс, не є підставою для регулювання користування цією земельною ділянкою лісовим законодавством [32;с.19].

Отже, землі державного лісового фонду є самостійною правовою категорією, відносини, пов'язані з їхнім користуванням, є частиною земельних відносин.

Розглядати поняття лісу можна в різних аспектах, але, з правової точки зору, необхідно підходити до визначення лісу з врахуванням юридичних критеріїв. При встановленні поняття лісу в юридичному аспекті є не обґрунтованим дублювання природничого розуміння лісу, оскільки воно може спонукати до неузгодженості правових категорій, як це випливає з характеристики понять лісу і рослинного світу.

Розділ ІІ. Особливості відповідальності за порушення законодавства про охорону лісів

2.1 . Юридична відповідальність за лісопорушення: поняття, особливості відшкодування шкоди

Відповідальність є одним із основних елементів правового забезпечення охорони і використання лісів. Відповідальність проявляється в обов'язку виконувати певні приписи і нести несприятливі наслідки. Юридична відповідальність як правова категорія є одним із важливих інститутів права, тому їй приділена велика увага у літературі. Так, Г.В.Тищенко відмічає, що юридична відповідальність застосовується у двох формах: ретроспективній та активній (позитивній). Ретроспективна еколого-правова відповідальність - це форма юридичною відповідальності в галузі екології, яка передбачена законодавством і застосовується за уже скоєні екологічнії правопорушення, неправомірну дію (чи бездіяльність). Під активною (позитивною) відповідальністю стосовно екологічного права розуміють правомірну екологоспрямовану діяльність, яка передбачає виконання і дотримання юридично встановлених заходів відповідальності наперед, за майбутні негативні наслідки екологічної діяльності, як компенсацію за такі [35; с.137-138]. Позитивну (активну) і негативну (ретроспективну) правові форми юридичної відповідальності в галузі екології виділяє проф. В.І.Андрейцев [36; с.187].

Слід зазначити, що екологічне законодавство не вживає поняття "позитивної відповідальності", хоча окремі її елементи в ньому і містяться. Свого часу "позитивна відповідальність", як один із аспектів юридичної відповідальності, була піддана справедливій критиці зі сторони відомих вчених-юристів, зокрема О.С.Колбасова [37; с.25], І.С.Самощенка і М.Х.Фарукшина [38;с.43], Ю.С.Шемшученка, В.Л.Мунтяна і Б.Г.Розовського [39;с.18].

В.В.Петров [40; с.263-265], Ю.С.Шемшученко, В.Л.Мунтян і Б.Г.Розовський [41; с.18] не відмовляються від поняття позитивної (перспективної) відповідальності в галузі екології, проте вони дещо по-іншому розглядають зміст даного поняття. В.В.Петров відмічає, що екологічна відповідальність - складний соціальний та еколого-правовий

інститут: в перспективному розумінні - це обов'язок дотримуватися норми взаємовідносин суспільства і природи з метою збереження науково обґрунтованого поєднання екологічних та економічних інтересів, в ретроспективному - обов'язок перетерплювати негативні наслідки порушення норм взаємодії суспільства і природи. Далі він виділяє дві форми екологічної відповідальності: економічну і юридичну [40; с.263-267]. З цього можна зробити висновок, що В.В.Петров позитивну (перспективну) відповідальність в галузі екології виносить в деякій мірі за межі поняття юридичної відповідальності та охоплює її поняттям екологічної відповідальності.

Ю.С. Шемшученко, В.Л.Мунтян, Б.Г.Розовський відмічають, що позитивна відповідальність - це не що інше, як загально-соціальна відповідальність, яка не співпадає з юридичною відповідальністю, як особливою правовою категорією, яка склалася у зв'язку з необхідністю покарання порушників правових вимог [41; с.18]. О.С.Баб'як, Л.Д.Біленчук, Ю.О.Чирва теж поділяють екологічну відповідальність на позитивну та ретроспективну [42; с.75].

Ми також підтримуєм думку Мельника П.В., щодо твердження про те, що відповідальність в галузі екології включає позитивну (активну) і негативну (ретроспективну) відповідальність. При цьому позитивна відповідальність повністю не охоплюється поняттям "юридична відповідальність". Підставою юридичної відповідальності як особливої правової категорії є порушення екологічного законодавства[32; с.102].

Що стосується позитивної відповідальності в галузі охорони лісів, то слід відмітити, що під нею слід розуміти обов'язок дотримуватися правил взаємодії суспільства і природи для забезпечення ефективної охорони лісів, їх раціонального використання. Дана відповідальність покликана обґрунтовано співвідносити екологічні та економічні інтереси суспільства в галузі охорони лісів. Для виникнення активної відповідальності не потрібно наявності правопорушення.

В.І.Андрейцев відмічає такі види позитивної відповідальності в галузі екології, як: відповідальність держави за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи; відповідальність за