З врахуванням даних поглядів та відповідно до законодавства позитивна відповідальності в галузі охорони лісів включає плату за необхідне вилучення лісових ресурсів із зміною їх цільового використання і пов'язані з цим втрати. Оскільки відповідно до Лісового кодексу України земля охоплюється поняттям лісу, і лісовий фонд тісно пов'язаний із землею, тому чинне законодавство поєднує компенсаційні платежі, пов'язані з вилученням лісових ресурсів, із вилученням земельних ділянок, обмеженням прав власників землі і землекористувачів. Порядок визначення втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинені вилученням лісових угідь (вкритих лісовою рослинністю земель, лісових розсадників, тощо), для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, а також спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 [44]. На розмір втрат впливає площа ділянки лісогосподарських угідь, що вилучається, нормативи втрат лісогосподарського виробництва, що визначаються для кожної області окремо, коефіцієнт продуктивності лісових угідь за типами лісорослинних умов.

Суперечливим є питання співвідношення юридичної відповідальності і санкції правової норми. На думку Мелька П.В., дані поняття не слід ототожнювати, оскільки санкція є мірою юридичної відповідальності, яка реалізується в процесі її застосування. Юридична відповідальність представляє собою охоронне відношення, в рамках якого реалізуються санкції правових норм[32;с.104]. Відповідальність - це не санкція в статиці, а санкція в динаміці, тобто в процесі її застосування до осіб, які порушили норму права [41; ст.9]. Санкція є неодмінною умовою державного примусу за дотриманням норм права, умовою настання самої відповідальності за вчинені правопорушення. Іншими словами, юридична відповідальність в її ретроспективному значенні (наступає за вже вчинене правопорушення) є застосування і здійснення санкцій правових норм [45;с.14]. В.К.Мамудов, В.В.Овсієнко, В.Я.Юдін вважають, що санкція - це лише міра відповідальності, наслідок, передбачений законом (договором) на випадок невиконання його приписів. Відповідальність же (юридична) - це перетерплювання застосованих санкцій [46; с.27].

Отже, юридична відповідальність як процес представляє собою правовідношення. Така ж думка обґрунтовується у працях Ю.С.Щемшученка, В. Л.Мунтяна, Б.Г.Розовського [41;с.24], Н.І.Титової [47; с.24], В.Д. Басая [48; с.13-14], С.Є.Донцова [49; с.79-81], М.М.Брінчука [50; с.475]. До того ж, це правовідношення є новим, зміст якого полягає в обов'язку правопорушника нести невидні для нього правові наслідки.

Н.І.Титова юридичну відповідальність розглядає як породжуване правопорушенням правоохоронне відношення, змістом якого є державно (суспільно) засуджувана реакція у формі забезпечення (примусового або добровільного) перетерплювання правопорушником несприятливих наслідків, які представляють для нього новий і додатковий обов'язок[47;с.24]. Взаємозв'язок юридичної відповідальності і правоохоронного відношення відстоює С.С.Алексєєв, говорячи, що перша складає зміст другого [51;с.383]. На думку Б.Т.Базилева, юридична відповідальність є матеріальним правоохоронним правовідношенням, яке виникає між державою і порушником в момент скоєння правопорушення [52; с.112]. В.П.Божьєв, Є.А.Фролов [53; с 89], І.С.Самощенко, М.Х.Фарукшин [38; с.69] відстоюють думку, що дані поняття не співпадають одне з одним.

На думку Мельника П.В., юридична відповідальність і правоохоронне правовідношення мають тісний взаємозв'язок. Юридична відповідальність, будучи самостійним матеріальним правовідношенням, є водночас і автономним елементом правоохоронного правовідношення. Виникає вона на певному його етапі. Науковець вважає досить суперечливим твердження Б.Т.Базилева, що юридична відповідальність виникає в момент вчинення правопорушення, оскільки виходячи з нього, можна сказати, що особа, здійснивши незаконну порубку лісу, яка підпадає під ознаки злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, може бути піддана юридичній відповідальності без відповідного вироку суду. Тому юридична відповідальність виникає в результаті винесення рішення, вироку суду, постанови про адміністративне правопорушення і т.д. Момент же припинення юридичної відповідальності співпадає з моментом реалізації правоохоронного відношення[32; с.105].

Суть юридичної відповідальності полягає у негативних наслідках, які зобов'язаний понести правопорушник за порушення вимог законодавства. Обгрунтованим є твердження П.М.Рабіновича, який під даним поняттям розуміє закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали [54; с.135-136].

Тому під юридичною відповідальністю за порушення лісового законодавства необхідно розуміти правоохоронне відношення між Державою в особі спеціально уповноваженого органу в галузі охорони дісів, правоохоронних органів, інших уповноважених суб'єктів і правопорушником щодо застосування до останнього заходів впливу, передбачених законом і його обов'язку понести невигідні для нього правові наслідки за порушення лісового законодавства.

Підставою ж даної відповідальності є порушення вимог лісового законодавства, тобто вчинення лісопорушення, яке є різновидом правопорушення. Досить коротко сформулював поняття лісопорушення І.Д.Джалілов відмітивши, що це є протиправне діяння, яке порушує вимоги лісового законодавства [55; с.27]. Більш ширше визначення лісопорушення зробив Р.К.Гусєв, охопивши даним поняттям протиправну діяльність або бездіяльність, яка здійснюється всупереч врегульованим вимогам раціонального використання та охорони лісів, які супроводжують або можуть супроводжувати спричинення шкоди лісам або збитків лісовому господарству [56; с.44].

Є.І.Немировський під лісопорушенням розглядає протиправну (порушуючу закони і постанови, видані в інтересах охорони лісів) дію (бездіяльність), яка завдає матеріальної шкоди лісам чи збитки лісовому господарству або яка не завдає такої шкоди чи збитків безпосередньо, але направлена у всіх випадках проти встановленого порядку користування лісами та їх охорони, і спричиняючи при цьому юридичну відповідальність лісопорушника [57; с.36]. На думку В.В.Петрова, з яким слід погодитися, шкода є екологічну та економічна [58; с.147-149]. Економічна шкода, спричинена лісопорушенням, проявляється у формі втрати майна,