Тому під лісопорушенням слід розуміти протиправне, як правило, винне діяння (дію чи бездіяльність), яке спричиняє шкоду лісу чи несе реальну загрозу спричинення такої шкоди, порушуючи встановлені вимоги використання та охорони лісів [32; с.107].

Підставою юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства є склад лісопорушення.

Враховуючи погляди В.Л.Мунтяна [59; с.71], В.В.Петрова [21; с.150], що об'єктом екологічного правопорушення є природне середовище, можна сказати, що об'єктом лісопорушення, відповідно, є ліси або лісовий фонд. З точки зору П.В.Мельника, більш вдалим і повним є розуміння під даним елементом лісопорушення суспільних відносин, які пов'язані з використанням, охороною лісів і регулюються правовими нормами [32;с.107].

Об'єктивною стороною лісопорушення виступає протиправна поведінка правопорушника. Дана протиправність полягає у тому, що правопорушник своїми діяннями порушує правові норми в галузі охорони лісів. Дані правові норми не обов'язково повинні бути передбачені у Лісовому кодексі України чи підзаконних нормативно-правових актах, які безпосередньо регулюють використання та охорону лісів. Вони можуть бути поміщені й у інших нормативно-правових актах. Тобто протиправність поведінки має місце при порушенні спеціальних лісоохоронних норм, а також загальних природоохоронних норм, принципів охорони природи, закріплених у законодавстві. Лісопорушення може носити різний предметний характер: кримінально-правовий, цивільно-правовий, адміністративний, дисциплінарний.

Протиправне діяння (дія або бездіяльність) повинно спричинити настання шкоди лісу або нести реальну загрозу спричинення такої шкоди. Факт заподіяння шкоди лісу або реальна загроза її настання є основною ознакою лісопорушення. Дана шкода має ряд особливостей, які відрізняють її від поняття шкоди в цивільно-правовому розумінні.

Суб'єктами лісопорушення можуть бути підприємства, установи та організації будь-яких форм власності, окремі громадяни та службові особи. Відповідно до статті 16 Конституції України [1], до суб'єктів можна віднести і державу. Нести юридичну відповідальність за порушення лісового законодавства повинні і державні органи управління, які незаконно розпоряджаються лісовими ресурсами, порушують порядок надання їх у користування, постійні і тимчасові лісокористувачі. Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства [13].

Основним елементом суб'єктивної сторони є вина. Під виною розуміють психічне ставлення особи у формі умислу або необережності до своєї протиправної дії (або бездіяльність) та її результату [54;с.133,187,с.187]. Кримінальна відповідальність наступає лише при наявності вини. Що стосується цивільно-правової відповідальності, то за загальним правилом вона наступає при наявності вини особи, яка заподіяла шкоду. Питання юридичної відповідальності за екологічні правопорушеня без наявності вини у своїх працях висвітлили С.М.Кравченко [60;с.50-51], В.Д.Басай [48;с.74- 75], О.С.Колбасов [61; с.17], М.М.Брінчук[50; с.477-478]. Дані положення слід застосовувати і при характеристиці лісопорушення, оскільки відповідні джерела підвищеної небезпеки в процесі своєї діяльності завдають шкоду і лісу, яку слід відшкодовувати. Ось чому можливі випадки безвинної юридичної відповідальності в галузі охорони лісів, виходячи з теорії ризику, сформульованою В.А.Ойгензихтом [62; с.22]. Підприємства, будучи джерелом підвищеної небезпеки, забруднюють атмосферне повітря шкідливими викидами, які осідають на деревно-чагарникову рослинність, супроводжуючи тим самим різного роду захворювання і зменшення продуктивності лісів та завдаючи іншу шкоду лісу.

Повертаючи до шкоди лісу, слід сказати що особливість її, яка спричинена лісопорушенням, полягає у тому, що в момент її відшкодування неможливо підрахувати всі реальні збитки.

Деякі з них на цей момент ще не настають або не отримують достатнього виразу, але вони безумовно виникнуть пізніше, коли до винної особи вже неможливо буде пред'явити претензії з їх відшкодування за збігом строків позовної давності. До того ж, існує тісний взаємозв'язок між природними об'єктами, який полягає у тому, що спричинивши шкоду одному з них, тим самим погіршується стан інших. Наприклад, самовільна рубка грунто-захисного лісу спричиняє ерозію грунтів, виникнення селей. Також, здійснивши самовільну рубку лісу, правопорушник не дав можливості повернути затрачені матеріальні засоби, вартість праці, які вкладалися у вирощування, догляд за лісом; дані затрати не принесли належної віддачі. Крім того, порушивши природну рівновагу, необхідно знову понести певні матеріальні затрати на її відновлення (посадити і виростити на місці знищених нові деревостани). Ось чому в розмір шкоди повинні входити і потенційні затрати.

Погоджуючись з думкою В.Д.Басая щодо негативних наслідків майнового характеру, які входять до складу шкоди, заподіяної неправомірним використанням природних об'єктів [48; с.84], можна виділити такі елементи складу еколого-економічної шкоди, спричиненої лісопорушенням: 1) втрата вартості пошкоджених або знищених лісових ресурсів (реальні збитки); 2) втрата певної кількості лісових ресурсів, вартість яких проявиться в майбутньому у зв'язку з підвищенням їх продуктивності; 3) неповернені витрати на матеріально-технічні засоби, оплату праці і т.п., які були вкладені при догляді за лісом, підвищенні його продуктивності; 4) необхідні майбутні витрати, які слід понести з метою відновлення рівноваги у лісовому (природному) середовищі, яка порушена внаслідок скоєння лісопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 року №1464 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству" передбачено, що під час обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями і громадянами, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, промисловими комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, а також пошкодженням лісу внаслідок підпалу або порушення правил пожежної безпеки в лісах, враховуються: пошкодження лісових культур і насаджень природного походження, яке обчислюється у десятикратному розмірі діючих такс на