Під юридичною відповідальністю за порушення лісового законодавства необхідно розуміти правоохоронне відношення між державою в особі спеціального уповноваженого органу в галузі охорони лісів, правоохоронних органів, інших уповноважених суб'єктів і правопорушником щодо застосування до останнього заходів впливу, передбачених законом і його обов'язку понести невигідні для нього правові наслідки за порушення лісового законодавства. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства є складним інститутом права, представляє собою багатоспекторне правоохоронне правовідношення, пов’язане із застосуванням до лісопорушника заходів впливу, передбачених законом.

Підставою юридичної відповідальність є лісопорушення -протиправне, як правило, винне діяння (дію чи бездіяльність), яке спричиняє шкоду лісу чи несе реальну загрозу спричинення такої шкоди, порушуючи встановлені вимоги використання та охорони лісів.

2.2. Особливості кримінально-правової відповідальності запорушення лісового законодавства

Відшкодування шкоди, завданої лісу, не знімає питання про притягнення винних осіб до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності. На відміну від цивільно-правової відповідальності, суб'єктами якої є юридичні та фізичні особи, заходи кримінально-правової та адміністративної відповідальності застосовують лише до фізичних осіб.

Кримінально-правова відповідальність настає за найбільш суспільно небезпечні правопорушення, які мають злочинний характер, посягають на суспільні відносини в галузі охорони та використання лісових ресурсів і передбачені у Кримінальному кодексі України. За правопорушення, які мають меншу суспільну небезпеку, посягають на охорону та використання лісових ресурсів і передбачені у Кодексі України про адміністративні правопорушення, настає адміністративна відповідальність. Ступінь суспільної небезпеки даних правопорушень визначається шляхом описання його складу, за яке настає адміністративна чи кримінальна відповідальність.

З прийняттям 5 квітня 2001 року нового Кримінального кодексу України змінився підхід до злочинів проти природи, які, на відміну від Кримінального кодексу України 1960 року, поміщені у один розділ -злочини проти довкілля. Правова охорона лісів у кримінально-правовому порядку передбачена у статтях 245 (знищення або пошкодження лісових масивів), 246 (незаконна порубка лісу), 252 (умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об'єктів природно-заповідного фонду), 441 (екоцид) нового Кримінального кодексу України [70].

Визначення незаконної рубки лісу подано у постанові Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 року №521 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України", де під даним правопорушенням розуміється рубка без спеціального на те дозволу або за наявності дозволу, але не тих рослин, не на тих площах, ділянках, не в тій кількості (понад ліміт), не в ті терміни, що передбачені дозволом [71]. Тобто, відповідно до викладеного, даним правопорушенням охоплюється рубка без спеціального дозволу (лісорубного квитка (ордера)), або при наявності дозволу, проте з порушенням вимог, які у ньому передбачені.

Фізичні особи за незаконну рубку лісу, у випадку наявності у їх діяннях ознак злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України [70], притягуються до кримінально-правової відповідальності.

Склад злочину, передбачений у статті 246 нового Кримінального кодексу України [70], сформульований більш вдало у порівнянні з попереднім складом злочину. Його об'єктивна сторона включає незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення такий дій у заповідниках, або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або в інших особливо охоронюваних лісах. Як бачимо, для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідно, щоб шкода була істотною, а для природно-заповідного фонду та інших особливо охоронюваних лісів достатньо самого факту незаконної рубки. Предметом злочину є ліс, який має наступні ознаки: 1) екологічну; 2) фізичну; 3) соціальну; 4) правову [72; с.63]. Суб'єктами даного злочину можуть бути як приватні особи, так і службовці. Службовці несуть кримінальну відповідальність в даному випадку за сукупністю злочинів.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України [70], вимагає наявності прямого умислу. Тобто особа повинна усвідомлювати, що її діяння суперечать вимогам законодавства і мають заборонений характер. До того ж, у складі даного злочину переважають корисливі мотиви. Говорячи про умисну форму вини, не слід виключати також можливість необережної форми вини щодо настання наслідків незаконної порубки. Вчиняючи даний злочин, особа може і не передбачати, що її діянням буде спричинена саме істотна шкода, хоча, відповідно до обставин, вона повинна була і могла це передбачити.

Склад злочину за незаконну порубку лісу у тому варіанті, в якому він викладений у статті 246 Кримінального кодексу України [83], на думку П.В.Мельника, не вирішує всіх питань, які пов'язані з кримінально-правовою охороною лісів від незаконних рубок. Проаналізувавши дану статтю Кримінального кодексу України, він дійшов висновку, що незаконна рубка дерев і чагарників повинна бути вчинена у лісах або захисних та інших лісових насадженнях із заподіянням істотної шкоди. Для визначення лісу, захисних та інших лісових насаджень слід звернутися до норм лісового законодавства, зокрема статей 3,4,36,39 Лісового кодексу України [88], а також Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року №733 [73]. Даними правовими актами передбачено, що захисні та інші лісові насадження є тими ж лісами, які відносяться до лісового фонду, лише виконують захисні чи інші функції. Тобто поняттям лісу охоплюються захисні та інші лісові насадження. Тому законодавець, диференціюючи ліси і захисні та інші лісові насадження, у статті 246 Кримінального