Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруже-ності, складність і самостійність у роботі, необхідність періодич-ного виконання службових завдань понад встановлену трива-лість робочого часу працівникам надається додаткова відпустка , до 7 календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється в колективному договорі щодо кожного виду робіт, професій та посад чи трудовим договором. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно ча-су, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю від-пустку.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напру-женості, складність і самостійність у роботі, необхідність пе-ріодичного виконання службових завдань понад встановле-ну тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Колективним договором встановлюєть-ся конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. “Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, по-саді, що дають право на цю відпустку. [3]

На Заході спостерігається тенденція росту застосування багатозмінних робіт. Найбільш поширена робота в дві зміни, хоча застосовується навіть 5-змінна робота. Багатозмінна ро-бота забезпечує велику ефективність і рентабельність ви-робництва, але викликає опір з боку працюючих. Тому передбачається значне стимулювання багатозмінного режиму. Перш за все це підвищена оплата у вигляді надбавки в розмірі від 10 до 30% залежно від виду зміни. Встановлена додатко-ва відпустка за роботу у вечірню чи нічну зміну, скорочена тривалість нічної зміни, заборона залучення до таких робіт осіб похилого віку. Подальше поширення такого режиму пов'язується з необхідністю скорочення тривалості робочого тижня до 30-20 годин у тиждень (Киселев И.Я. Цит. раб. – с. 115).

Надурочний робочий час як різновид робочого часу – це час, протягом якого працівник виконує обумовлену трудовим догово-ром роботу понад встановлену норму робочого часу. Надурочни-ми роботами вважаються:

1) роботи понад встановлену тривалість робочого дня (наприк-лад, при 8-годинному робочому дні – час понад вісім годин при денному обліку робочого часу. Однак, якщо особа працює на умовах неповного робочого часу, то робота понад встановлену для неї тривалість робочого часу, але в межах загальновстановленої тривалості на підприємстві не є надурочною роботою. Не мо-же також вважатися надурочною робота, яка виконується праців-ником поза основним робочим часом на умовах сумісництва;

2) роботи понад встановлену графіком тривалість зміни;

3) роботи понад нормальну кількість робочих годин за обліко-вий період, якщо на підприємстві застосовується підсумований облік робочого часу. При цьому тривалість роботи в один робо-чий день може становити менше або більше передбаченої за гра-фіком норми робочого часу, однак ці відхилення в сумі не пере-вищують норми робочого часу, встановленої для певного обліко-вого періоду (крім ненормованого робочого часу).

Законодавством встановлені обмежуючі чинники щодо запро-вадження на підприємстві надурочних робіт. Зокрема, підставою для залучення працівників до надурочних робіт є обов'язкове видання наказу (розпорядження) відповідного роботодавця. Хо-ча робота, виконана за усним розпорядженням роботодавця (як-що наказу на підприємстві не було видано), також вважати-меться надурочною.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються, їх проведен-ня можливе лише у виняткових випадках, що визначаються за-конодавством. Стаття 62 КЗпП подає вичерпний перелік випад-ків залучення працівників до надурочних робіт. Такими є:

1) проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої ава-рії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення суспільно необхідних робіт щодо водопостачан-ня, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транс-порту, зв'язку – для усунення випадкових або несподіваних об-ставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних ро-біт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) продовження роботи при нез'явленні працівника, який за-ступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках робото-давець зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником. [2]99 Кодекс законів про працю // Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М. Вакуленко, О.П. Товстенько, - Юрінком Інтер.

Трудовим законодавством передбачено особливий порядок застосування надурочних робіт та спеціальні правила залучення працівників до них. Зокрема, ст. 64 КЗпП передбачає, що для проведення надурочних робіт необхідно отримати згоду проф-спілкового комітету на їх проведення. Порядок надання такої згоди встановлюється самим органом профспілки. Звичайно, згода на проведення надурочних робіт повинна бути отримана роботодавцем попередньо, тобто до початку виконання надуроч-них робіт. Однак випадки, коли допускається проведення над-урочних робіт, мають непередбачуваний екстраординарний харак-тер, а тому роботодавець не завжди має змогу отримати поперед-ній дозвіл профкому для того, аби за усіма правилами провести виконання таких робіт, які наперед не можна було передбачити. Тому на практиці існує неписане правило, коли перед початком календарного року профкоми на своїх засіданнях заслуховують клопотання адміністрації роботодавця і дають авансом згоду на проведення у майбутньому надурочних робіт у всіх можливих ви-падках. І це, незважаючи на усю його парадоксальність, продов-жує широко практикуватись