Авторитет органів внутрішніх справ багато в чому залежить від тісного зв’язку з населенням, розвитку гласності в їх діяльності. Виходячи з цього Міністерством внутрішніх справ змінено підходи до критеріїв оцінки роботи органів внутрішніх справ України. Найважливішим критерієм сьогодні є оцінка їх діяльності громадянами. В громадській свідомості криміналізація всіх сфер життя визнається як одна з найбільших загроз не лише особистій безпеці, але й незалежному розвитку країни – саме тому до проблем боротьби зі злочинністю прикута загальна увага. Законне право громадян мати об’єктивну і достовірну інформацію про стан правопорядку, результати діяльності правоохоронних структур цілком узгоджуються із принципом відкритості. У громадському контролі вбачається один з вагомих факторів, що спонукає до якісної перебудови органів внутрішніх справ, формування нового корпусу професіоналів, відданих справі служіння закону і людині.

В основу організації діяльності органів внутрішніх справ покладено комплекс тісно пов’язаних між собою принципів, які визначають завдання і основні напрями роботи даних органів. З комплексу принципів слід виділити принцип законності, який полягає в тому, що органи внутрішніх справ та їх працівники визнають пріоритет права і несуть політичну, правову і моральну відповідальність за невиконання взятих на себе обов’язків.

З метою зміцнення законності, поліпшення роботи правоохоронних та інших органів у галузі додержання прав і свобод людини і громадянина, захисту життя та здоров’я особи, підвищення рівня боротьби зі злочинністю, забезпечення громадсь- кого порядку в державі Указом Президента України від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод грома- дян”, зокрема, передбачено:

“1. Звернути увагу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної податкової адміністрації України, Головного контрольно-ревізійного управління України на наявні в їх діяльності факти недодержання норм законів, тяганини у викритті та розслідуванні злочинів й інших правопорушень, невжиття своєчасних заходів щодо охорони прав і свобод людини і громадянина.

2. Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

розглядати не рідше одного разу на півріччя та при ускладненні оперативної обстановки разом з іншими правоохоронними органами, за участю керівників державного кордону, перекриття каналів проникнення в Україну нелегальних мігрантів, предметів контрабанди, зокрема наркосировини, зброї, боєприпасів та інших засобів вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів;

систематично проводити й надалі комплексні заходи та спеціальні операції, спрямовані на викриття вчинених злочинів, знешкодження озброєних злочинних угруповань, виявлення місць можливого перебування злочинців;

визначити заходи щодо забезпечення правопорядку в громадських місцях, захисту прав і свобод, законних інтересів, життя і здоров’я мешканців кожного міста, району;

зміцнити підрозділи міліції, що працюють безпосередньо з населенням, насам-перед дільничних інспекторів і патрульно-постової служби міліції, шляхом перерозподілу штатної чисельності та введення додаткових посад" 7 .

Відповідно до статті 2 Закону України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” від 10 січня 2002 року затверджено загальну чисельність МВС України в кількості 386 600 осіб, у тому числі 284 400 осіб рядового і начальницького складу. За рахунок Державного бюджету України утримуються 226 800 працівників органів внутрішніх справ 8 .

Правова свідомість та правова культура допомагають підвищувати стан законності в роботі органів внутрішніх справ. Правосвідомості належить найперше місце у механізмі правової дії. Це викликано тим, що існування права неподільно пов’язано з людиною. Вимоги суспільного життя не можуть бути виражені в якості юридичних норм до тих пір, поки вони не пройдуть через волю та свідомість людей, що беруть участь у здійсненні правотворчої діяльності органів держави. В той же час, дія права на суспільні відносини також здійснюється через волю та свідомість людей. Все це викликає комплекс правових уявлень, почуттів. Правова культура – в значній мірі результативна категорія, показник рівня та особливості правового розвитку суспільства, дзеркало його правової свідомості.

Забезпечення високої юридичної культури неможливе без системи правового виховання. Воно не зводиться тільки до пропаганди, пояснення законів, а й включає ще дію на людину усіх сторін правового життя суспільства, усієї системи суспільних відносин, які в своїй сукупності формують високу юридичну культуру, стійкі правові переконання. Виховання правосвідомості необхідно починати якнайскоріше. У нашій країні в навчальні плани ряду шкіл включено викладання основ права, думається, що був би не зайвим і екзамен з цього предмету.

Правосвідомість і правова культура є важливим фактором правотвор-чості. При цьому вони відіграють важливу роль не тільки в правотворчості, а й у зміцненні законності. Правильне застосування правових норм зумовлене в значній мірі рівнем індивідуальної професійної свідомості правозастосовувача та рівнем його правової культури. Так як органи внутрішніх справ більш зайняті правозасто-сувальною діяльністю, то рівень правосвідомості та правової культури кожного окремого співробітника має важливе значення. Крім цього, наявність значних владних повноважень по застосуванню права співробітниками органів внутрішніх справ роблять вплив цих факторів на діяльність даних органів ще більш значним.

Побудова правової