Формування інституту касації в українській правовій системі здійснювалося суперечливо, непослідовно, і відбувалося в силу історично-політичних передумов в межах правової системи спершу Російської імперії, а згодом – Союзу РСР; в період СРСР інститут касації отримав деякий розвиток лише в цивільному процесуальному праві. Інституту касації в цивільному судочинстві в радянський період існувала в обмеженому вигляді.

Правова природа касаційного провадження має певні особливості. По-перше, воно є самостійною стадією цивільного судочинства, незважаючи на існування перегляду за винятковими обставинами. По-друге, касаційне провадження визнається інститутом цивільного судочинства, яким є сукупність правових норм і принципів, які визначають зміст процесуальних дій і документів, вчинюваних на стадії касаційного перегляду судових актів (передумови касаційного оскарження, зміст касаційної скарги, порядок її подання та порядок її розгляду, прийняття по ній відповідних рішень)[37, с. 26].

Таким чином, варто зауважити, що історико-правовий аналіз виникнення і розвитку інституту касації, а також дослідження соціально-правових передумов запровадження цього інституту в сучасному цивільному процесі України, мають важливе значення для дослідження правової природи цього інституту. Дослідження історії розвитку законодавства і науки цивільного процесуального права дозволяє визначити правильне розуміння сучасних форм і змісту інституту касації у цивільному процесі України.

1.2. Поняття та принципи касаційного перегляду судових рішень

Касаційне провадження - одна зі стадій цивільного процесу, метою якої є перевірка законності та обгрунтованості рішень і ухвал суду пер-шої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду.

Процесуально-правовий інститут касаційного провадження також пе-редбачає можливість оскарження рішень, ухвал, постановлених су-дом першої інстанції лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального закону які не були оскаржені в апеляційному по-рядку, а також рішення й ухвали суду апеляційної інстанції. Основ-ною функцією касаційної судової інстанції є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, та забезпечення однакового застосування закону.

Касація — це спосіб оскарження судових рішень, які набрали чинності (законної сили), на підставах неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуаль-ного права[33, с. 244].

Касаційне провадження є додатковою процесуальною гарантією забезпечення законності судових рішень, захисту прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Водночас, касаційне провадження є формою забезпечення однакового правозастосування законів при вирішенні цивільних справ, адже суд касаційної інстанції має можливість виправити помилки судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм матеріального і процесуального права.

Суть касаційного провадження поля-гає в тому, щоб суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, й осіб, котрі не брали участі в справі, стосовно яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, перевіряє законність рішень й ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального чи процесуального права, котрі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а та-кож рішень та ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтересованих громадян, прав і захищених за-коном інтересів юридичних осіб, держави.

В ЦПК України не визначаються безпосередньо принципи касаційного провадження. Однак ця обставина не означає, що тут взагалі не діють певні процесуальні принципи, оскільки на касаційне провадження поширюється дія значної частини загально-процесуальних принципів цивільного судочинства, якими закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності, гласності розгляду справ, обов’язковості судових рішень[32, с. 14].

Перегляд цивільних справ здійснюється в апеляційному порядку апеляційними судами. Разом з тим відповідно до п. І ч. 2 ст. 47 Закону України «Про судоустрій Украї-ни» Верховний Суд України переглядає справи у касаційному порядку у випадках, встановлених законом. Згідно ж з підпунктом 9 п. З Прикінце-вих та перехідних положень цього Закону, до законодавчого визначення суду, який буде здійснювати повноваження касаційної інстанції у ци-вільних справах, його утворення і початку діяльності перегляд цих справ у касаційному порядку здійснює Судова палата у цивільних справах Вер-ховного Суду України.

Право касаційного оскарження і внесення касаційного подан-ня — це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень та ухвал суду, що набрали за-конної сили суб'єктами права касаційною оскарження і подання.

Суб'єктами права касаційного оскарження виступають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не бра-ли участі у справі, коли суд вирішив питання щодо їх прав та обов'язків і постановив рішення чи ухвалу.

Право касаційною оскарження обме-жується об'єктом оскарження, яким є: рішення та ухвали, поста-новлені судом першої інстанції у зв'язку з порушенням ними ма-теріальною чи процесуального права, а також рішення та ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції.

Притягнуті чи допущені до процесу сторони та інші особи вправі оскаржити в касаційному порядку рішення та ухвали неза-лежно від фактичної участі в судовому розгляді. Судовий представ-ник (адвокат, юрисконсульт і т.д.) вправі оскаржити рішення, якщо таке повноваження спеціально обговорено в довіреності, виданій особою, яку він представляє. Законному представнику для подачі касаційної скарги спеціальних повноважень не потрібно[41, с. 48].

Існує поділ принципів на організаційні та функціональні.

Даний в юридичній науці поділ принципів на