перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесу-ального права;

не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи відкинуті ним;

не має права вирішувати питання про достовірність або недосто-вірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими[39, с. 44].

Відповідно до ЦПК України процесуальні межі розгляду справи можуть бути перевищені судом касаційної інстанції у випадку, коли під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм ма-теріального права або порушення норм процесуального права, які є обо-в'язковою підставою для скасування рішення, зокрема якщо: справу роз-глянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, тощо[38, с. 471].

На суд касаційної інстанції покладено обов'язок у десятиденний строк після закінчення касаційного про-вадження повернути справу до суду першої інстанції, який її розглядав. Там справа зберігається відповідно до вимог Інструкції з діловодства у місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової ад-міністрації України від 27 червня 2006 р. № 68.

Таким чином, як видно з вищезазначеного, процесуальний порядок розгляду справ судом касаційної інстанції здійснюється в строго визначеній формі. На даній стадії цивільного процесу не проводиться ряд процесуальних дій, які є притаманні суду апеляційної інстанції.

2.1. Відхилення касаційної скарги і залишення рішення, ухвали без змін

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо ви-знає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні[13, с. 216].

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, якщо рішення суду першої або апеляційної інстанції було ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального пра-ва, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх об-ставин справи і оцінки доказів, яка на ньому ґрунтується, таке рішення, безумовно, є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Відповідно до норм ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Видається, що під терміном «формальні міркування» законодавець розуміє ставлення суду касаційної інстанції до тих порушень матеріаль-ного або процесуального закону, які, хоча і не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої або апеляційної інстанції, проте можуть бути формальною підставою для його скасування[18, с. 149].

Такими формальними підставами можна визнати: несвоєчасну сплату судового збору або витрат на інформаційно-технічне забезпечення роз-гляду справи; необгрунтоване відхилення клопотань осіб, які беруть участь у справі; порушення процесуальних строків провадження у справі до судового розгляду тощо.

2.2. Скасування рішення, ухвали і передача справи на новий розгляд

Правовими підставами для обов'яз-кового скасування рішення суду першої або апеляційної інстанції з на-правленням справи на новий розгляд є такі як:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду. Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею за винятком випадків, передбачених у ч. 4 ст. 234 ЦПК України; у судах апеляційної інстанції колегією у складі трьох суддів. При цьому склад суду є повноважним за умови точного дотримання вимог щодо його формування, відсутності обставин, які не допускають участі судді у розгляді справи (ст. 21 ЦПК України), а також підстав для його відводу (ст. 20 ЦПК України).

Враховуючи викладене, неповноважним суддею, наприклад, є суддя, який підлягає відводу або строк повноважень якого закінчився; а непов-новажним складом суду колегія суддів, до якої входять особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою;