зокрема конкретних вказівок щодо процесуальних дій, які слід виконати відповідному суду (зібрати додаткові докази, залучити до учас-ті у справі співвідповідачів, третіх осіб тощо); щодо необхідності дотри-мання вимог порушених процесуальних норм (наприклад, порядку при-значення експертизи, порядку постановлення ухвал)[44, с. 218].
Усі висновки та мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції і які викладені у відповідній ухвалі, є обов'язковими для суду, до якого направляється справа, при новому її розгляді.
2.3. Скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасо-ваного помилково
Правовими підставами права суду касаційної інстанції скасувати рі-шення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції слід вважати:
наявність законного та обгрунтованого рішення суду першої ін-станції;
помилку апеляційного суду, допущену під час перевірки законності і обгрунтованості рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення[32, с. 14].
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, — першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі.
Закінчивши з’ясування обставин і перевірку їх доказами, апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.
На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий проміжок часу для виступу.
Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати[25, с. 154].
У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.
наявність рішення апеляційного суду, що скасовує законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції.
Видається, що помилково скасоване рішення суду першої інстанції набирає законної сили з моменту набрання сили відповідною ухвалою суду касаційної інстанції.
2.4. Скасування рішення із закрит-тям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду
Згідно ст.. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;
6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі[20, с. 73].
Виявивши підстави, визначені у ст. 205 ЦПК України, суд касаційної інстанції не має права розглядати справу по суті в касаційному порядку. У такому разі він зобов'язаний скасувати рішення суду першої або апеляційної інстанції і закрити провадження у справі, постановивши відповідну ухвалу.
Нагадаємо, що, відповідно до ч. З ст. 206 ЦПК України, правовим на-слідком закриття провадження у справі є неможливість повторного звер-нення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той са-мий предмет і з тих самих підстав. Хоча наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не по-збавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішен-ням цього спору.
Встановивши ж наявність підстав, передбачених у ст. 207 ЦПК України, суд касаційної інстанції має постановити ухвалу про скасування рішення суду першої або апеляційної інстанції і залишення заяви без розгляду.
Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для цього, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).
За загальним правилом, смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а також ліквідація юридичної особи, яка була однією із сторін у справі, є підставами закриття провадження у справі[17, с. 196].
Однак фізична особа може померти або