відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання [59, c. 124].

Передбачено також можливість сторін визначати в договорі й інші оперативно-господарські санкції.

14. Крім цього, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності вповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування застосовуються „адміністративно-господарські санкції”, якими визнаються заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

ГК передбачає такі види адміністративно-господарських санкцій: *

вилучення прибутку (доходу); *

адміністративно-господарський штраф; *

стягнення зборів (обов’язкових платежів); *

зупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання; *

застосування антидемпінгових заходів; *

припинення експортно-імпортних операцій; *

застосування індивідуального режиму ліцензування; *

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; *

анулювання ліцензій (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; *

обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; *

скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання; *

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

15. ГК визначає особливості правового регулювання окремих галузей господарювання, а саме: *

господарсько-торговельної діяльності; *

комерційного посередництва (агентських відносин); *

перевезення вантажів; *

капітального будівництва; *

інноваційної діяльності; *

фінансової діяльності (зокрема, банківської діяльності, страхування, посередництва у здійсненні операцій з цінними паперами, аудиту); *

комерційної концесії [19, c. 206].

Кодекс містить також нові поняття – „немонопольні агентські відносини” та „монопольні агентські відносини”.

Відповідно до ст. 299 ГК, при немонопольних агентських відносинах суб’єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво й іншим суб’єктам, повідомивши про це агента. Що ж до останнього, то він має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб’єктів господарювання, якщо інтереси суб’єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими в питаннях, для вирішення яких він запрошений.

У монопольних агентських відносинах комерційний агент, який представляє суб’єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб’єктів у межах, передбачених агентським договором.

ГК набирає чинності з 1 січня 2004 р. і застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання чинності його положеннями.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК, останні застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

2.4. Поняття та роль господарського договору, як джерела господарського законодавства, у діяльності суб’єктів господарської діяльності

Термін «господарський договір» широко використовується в законодавстві, юридичній літературі та в господарській практиці. Однак чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча в Господарському кодексі України йому присвячена ціла глава - 20 «Господарські договори» (статті 179-188).

У правознавстві категорія господарського договору є спірною. В радянській юридичній (як правило, цивілістичній) літературі поширеною була точка зору про господарський договір як організаційно-економічне явище, що відображає лише окремі засади та умови укладення та виконання відмінних за своєю правовою природою договорів у сфері економіки, що іменувалися господарськими. Проте прибічники такої точки зору відзначали й інші особливості цієї категорії договорів щодо:*

порядку укладення, зміни та розірвання договорів;*

вимог до форми і змісту таких договорів;*

способів забезпечення виконання договірних зобов'язань;*

порядку захисту прав та законних інтересів сторін у разі порушення договірних зобов'язань.

Зазначені особливості господарських договорів мають юридичний характер, відображуючи юридичну спільність таких договорів і в сучасних економічних умовах. Хоча деякі науковці (зокрема, автори російського підручника «Предпринимательское (хозяйственное) право», що був виданий у Москві в 2001 р. за ред. О. М. Олейник: Т. 1, с 413-114) вважають категорію господарського договору застарілою, що застосовувалася за планово-розподільчої економіки і втратила актуальність в ринкових умовах господарювання, адекватними яким є підприємницькі (комерційні) договори [30, c. 39]. Проте поняття останніх є вужчим і співвідноситься з категорією господарських договорів як поняття господарської діяльності і комерційної (підприємницької") діяльності, тобто комерційний договір є різновидом господарського договору, що опосередковує переважно майнові відносини у сфері підприємництва і забезпечує досягнення комерційного результату (отримання прибутку).

Термін «господарський договір» використовується в таких значеннях:

а) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин;

б) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин), що ґрунтуються на укладеній ними угоді;

в) як правовий документ, в якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язання сторін [1, c. 120].

Основним є друге значення господарського договору, а перше і третє – відіграють допоміжну (обслуговуючу) роль.

Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що дозволяють відокремити його від інших видів договорів (у т. ч. цивільних). Такими ознаками є:

Особливий суб'єктний склад (зазвичай господарські договори укладаються за участю суб'єктів (суб'єкта) господарювання. Найчастіше сторонами в господарському договорі є суб'єкти господарювання, проте такі договори можуть укладатися і за участю інших учасників господарських відносин - органів/організацій господарського керівництва (при укладенні державних контрактів, зокрема), негосподарських організацій (для задоволення їх господарських потреб в продукції, роботах, послугах суб'єктів господарювання), громадян (для забезпечення здійснення ними спільної діяльності щодо заснування суб'єктів господарювання) як засновників господарських організацій корпоративного типу).

Спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин - матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб'єкта господарювання (господарської організації"), спільного інвестування, координації господарської діяльності та ін.

Тісний зв'язок з плановим процесом, насамперед, внутрішньофірмовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств-монополістів), комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності). Ця риса господарських договорів пов'язана з попередньою і віддзеркалює специфіку господарської діяльності - її систематичність, що потребує