При визначенні вартості матеріалу і вартості переробки беруться до уваги ціни, які існують у тому місці, де зобов’язання мало бути виконано в день добро-вільного задоволення боржником вимог кредитора, а якщо вимога добровільно задоволена не була - в день пред’явлення позову. Виходячи з обставин справи, суд може задовольнити вимоги про відшкодування вартості переробки, беручи до уваги ціни, що діють на день винесення рішення.

У римському праві стосовно інституту Specificatio (переробка речей) існувало правило: якщо нову річ можна знову перетворити в матеріал, з якого її зроблено, то власником буде власник матеріалу, якщо ж ні – право власності на неї належатиме її творцеві – майстру.

Стаття 333 ЦК встановлює новий спосіб виникнення права власності, який не передбачався у ЦК 1963 р (на загальнодоступні дари природи). Відповідно до даної статті особа набуває право власності на ягоди, лікарські рослини, гриби, квіти, які вона зібрала, на рибу, яку зловила, а також на іншу річ, яку вона здобула у лісі, водоймі тощо (наприклад, глину, пісок та інші загальнопоширені корисні копалини). У той же час таке звернення у власність не може перетворюватися у т.зв. окупацію, оскільки право власності набувається на речі, які на момент збору можуть належати кому-небудь на праві власності (наприклад, державі або муніципальним утворенням).

Набуття права власності допускається лише у тих випадках, коли збір або добування відповідних об’єктів дозволено перш за все законом. При цьому слід керуватися нормами законів „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про природно-заповідний фонд України”, „Про рослинний світ”, „Про мисливське господарство та полювання”, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та ін.

Так, наприклад, за ст. 95 Земельного Кодексу одним із прав землекористувачів є право використовувати наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі. Лісовий кодекс дозволяє грома-дянам у порядку загального використання лісових ресурсів безкоштовно збира-ти для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавством.

Набуття права власності допускається також і у тих випадках, коли збір або добування відповідних об’єктів було дозволено місцевим звичаєм. Під місцевим звичаєм слід розуміти непередбачене законодавством, стале й широко застосова-не в певній місцевості правило поведінки. За нормами ст. 333 ЦК право власності також виникає за дозволом власника відповідної земельної ділянки. Дозвіл влас-ника земельної ділянки є загальним, якщо він даний невизначеному колу осіб.

Ст. 335 ЦК присвячена питанню набуття права власності на безхазяйну річ. Поняття безхазяйної речі є загальним, оскільки воно охоплює такі її різно-види, як рухома річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК), знахідка (ст. 338 ЦК), бездоглядна домашня тварина (ст. 341 ЦК), скарб (ст. 343 ЦК).

Річ, яка не має власника або власник якої невідомий, визнається безхазяй-ною. На відміну від попереднього способу набуття права власнос-ті, при визнанні речі безхазяйною слід враховувати, що ця річ ра-ніше мала власника. Фактами, які свідчать про безхазяйність речі, можуть бути: неможливість виявити власника при вилученні у злочинців викраденого майна, у разі стихій-ного лиха, при втраті права на майно у зв’язку зі спливом позовної давності для його витребування тощо. Річ не є безхазяйною, якщо її власник відомий, але з певних причин відсутній (наприклад, переховується з метою уникнення пока-рання) або визнаний безвісно відсутнім. За ЦК УРСР безхазяйне майно за за-гальним правилом переходило у власність держави. Однак таке положення не відповідало конституційному принципу рівності усіх форм власності. За ЦК України держава як власник втратила таку привілею. Більш вдалим є загальне правило ст.335 ЦК 2003 р., згідно з яким безхазяйне майно можна набути за набувальною давністю, якщо це не суперечить нормам закону, що регулює конкретні відносини (скарб, знахідка тощо).

Дана стаття по-різному визначає правовий режим безхазяйних ру-хомих і нерухомих речей. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття без-хазяйної нерухомої речі на облік з метою виявлення власника має бути зробле-но оголошення у друкованих засобах масової інформації. Така постановка на облік є адміністративним актом, а не юридичним фактом, що впливає на цивільні відносини, об’єктом яких є дана нерухомість, Значення взяття на облік нерухо-мої речі полягає в тому, що з даного моменту починається перебіг строку (один рік), необхідного для пред’явлення відповідної вимоги до суду, а саме: про вине-сення рішення щодо передачі такої речі у комунальну власність.

Стаття 335 ЦК передбачає, що безхазяйні рухомі речі можуть набуватися в комунальну власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених законом. Визнання майна безхазяйним не виключає можливості пред’явлення відповідних майнових вимог власником (його правонаступниками), який після цього з’явився. Він має право вимагати від органу місцевого самоврядування, рішенням і за заявою якого майно визнано безхазяйним та взято на облік, по-вернення майна, а якщо воно було реалізовано, — грошової компенсації у розмірі сум, отриманих від реалізації за вирахуванням здійснених у зв’язку з цим ви-трат. Спори щодо таких вимог можуть розглядатися у судовому порядку з до-держанням правил про позовну давність.

Стаття 336 ЦК встановлює правила щодо набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився. Об’єкт даних відносин характеризується певними ознака-ми:

він