наявність правової основи володіння;

добросовісність володільця, котрий не знав про відсутність у нього права;

безперервність володіння протягом встановленого строку;

сплив встановленого строку.

Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності регулюється ст. 345 ЦК, яка є загальною, оскільки відсилає до спеціального приватизацій-ного законодавства України. Умови одержання фізичними та юридичними осо-бами державного майна та майна, що є в комунальній власності, визначаються законами України: „Про Державну програму приватизації на 2002—2003 роки”; „Про приватизацію державного майна”; „Про приватизацію невеликих держав-них підприємств (малу приватизацію)”; „Про приватизаційні папери”; „Про приватизацію державного житлового фонду”, іншими норма-тивно-правовими актами.

Основним законодавчим актом у цій системі слугує Закон України „Про приватизацію державного майна”. Відповідно до рішення Конституційного Суду України (справа щодо приватизації державного майна) положення цього Зако-ну регулюють основні питання, пов’язані з приватизацією не лише державного, але й комунального майна. Згідно із цим законом приватизація — це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути по-купцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробниц-тва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:

майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури яких вони виділяються;

об’єкти неза-вершеного будівництва та законсервовані об’єкти;

акції (частки, паї), що нале-жать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань.

Окремі май-нові комплекси підприємств приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України (підприємства-монополісти; підприємства військово-промис-лового комплексу; підприємства, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України та ін.

Суб’єктами приватизації є державні органи приватизації, покупці (їх пред-ставники), посередники. Визначено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути покупцями, тобто набувати право власності на державне і комунальне майно за даною підставою. Стосовно фізичних осіб йдеться про праців-ників державних органів приватизації (крім випадків вико-ристання ними приватизаційних паперів). Щодо юридичних осіб діють такі обмеження. Не можуть бути покупцями:

юридичні особи, у майні яких частка державної власнос-ті перевищує 25 відсотків;

юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності;

органи державної влади;

органи місцевого самоврядування.

Державну політику у сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представницт-ва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Правовий статус Фонду державного майна України визначається Тимчасовим положен-ням про Фонд державного майна України, затвердженим постановою Верхов-ної Ради України від 7 липня 1992 р. № 2553-ХИ.

Приватизація державного майна може здійснюватися шляхом продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом. Цей спосіб приватизації здійснюється в порядку, встановленому Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Способами привати-зації також є продаж акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способа-ми, що передбачають загальнодоступність і конкуренцію покупців; продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного това-риства; викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об’єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

На думку деяких цивілістів, приватизація є похідним способом виникнення права власності, бо разом з майном до осіб, що приватизували майно, переходять відповідні права та обов’язки. На перший погляд, у таких випадках, дійсно, ніби маємо справу з переходом права власності від однієї особи (держави) до іншої, має місце зміна власника і форми власності. Однак тут йдеться не про звичайний перехід права власності від одного власника до іншого, а відбувається „роздержавлення”: фактично держава відмовляється від правомочностей, які вона мала як суб’єкт публічного права. І право приватної власності як таке вперше виникає у суб’єктів приватного права. Це й дає підстави віднести приватизацію до первинних способів набуття права власності.

Однією з підстав набуття права власності є реквізиція, визначення якої дане в ст.353 ЦК: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхід-ності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості.

Таким чином, реквізиція передбачає примусовий викуп майна у влас-ника і підставою для неї є суспільна не-обхідність, що викликана викладеними обставинами. За на-явності такої підстави та зазначених вище обставин ст. 353 ЦК не перешкоджає виданню відповідним органом вико-навчої влади розпорядження про реквізицію майна. Забо-рона на видання таких актів не випливає і із ст.321 ЦК, що встановлює правила щодо непорушності права власності. Ні один орган виконавчої влади прямо не уповноважений законом (як це передбачено ч.2 ст. 19 Кон-ституції) на видання таких актів. Тому до вирішення пи-тання про надання такого повноваження відповідним орга-нам державної влади ці органи в межах своєї компетенції, визначеної підзаконними актами, не позбавлені права звер-татись до суду з позовом про вилучення майна безпосеред-ньо на підставі ст. 353 ЦК.

Хоч ст. 353 ЦК встановлює підстави і порядок рекві-зиції майна, передбачається, що ці підстави та порядок ма-ють