Відшкодування вартості майна проводиться поперед-ньо, тобто до фактичного його вилучення. Оцінка майна має здійснюватись відповідно до Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та інших актів законодавства.

Наступне повне відшкодування власникові конфіско-ваного майна допускаться лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. Воєнний стан в Україні або окремих її місцевостях вводиться Президентом у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, а також у разі збройної агресії проти України (п. 20 ч.1 ст.106 Конституції, ст.4 Закону „Про оборону України”). Надзвичайний стан вводиться в Україні або окремих її місцевостях Президентом України (п. 21 ч.1 ст. 106 Конституції) за наявності умов, що зазначені в ст. 4 Закону „Про правовий режим надзвичайного стану”.

Власник має право вимагати надання йому взамін реквізованого іншого майна, якщо це можливо. Власник має також право вимагати повернення йому раніше конфі-скованого майна, якщо воно збереглося після припинення надзвичайних обставин. У разі повернення раніше конфіс-кованого майна власник зобов'язується повернути грошову суму, яка була одержана за річ, з відрахуванням розумної плати за використання цього майна.

Реквізоване майно переходить у власність держави і може використовуватись відповідно до суспільної необхідності, що стала підставою для рекві-зиції. Воно може бути знищене, якщо реквізиція була здійснена з метою забезпечення санітарного або епідемічного благопо-луччя населення або у випадках, коли реквізиція була прове-дена з метою забезпечення безпеки суспільства.

Найбільш розповсюдженим випадком реквізиції є вилучення житлового будинку, іцо належить на праві власності фізичним осо-бам. Порядок проведення такого вилучення встановлюється ст.171 Житлового кодексу України, яка встановлює, що у разі знесення житлових будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються аа встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду. Крім того, власникам житлових бу-динків на їх вибір сплачується вартість будинків, будівель та при-строїв, що зносяться, або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв на свій розсуд. За бажанням громадян виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують їм (замість надання квартир) можливість позачергового вступу до житлово-будівельних кооперативів та одер-жання в них квартир.

Поняття реквізиції, що використо-вується в цій статті, не охоплює собою відплатного вилучення майна, що застосовується як вид адміністративного стягнення (ст. 28 Кодексу України про адміністративні правопорушен-ня (далі-КпАП).

Конфіскація як підстава набуття права власності (ст.354 ЦК) — це примусове безоплатне вилучення майна у власника і звернення його у власність держави. Можливість застосування конфіскації щодо суб'єктів права приватної власності передбачена ст. 41 Конституції. Кон-ституція не виключає конфіскацію майна й інших форм власності. У Конституції норми щодо цього відсутні тільки тому, що в ній взагалі немає докладних положень щодо інших форм власності, ніж приватна.

Законодавчими актами може передбачатися конфіскація майна, яке перебуває у колективній, державній, комунальній власності. Звернення у власність держави (конфіскація) дер-жавного майна — це логічно небездоганна правова конст-рукція. Але законодавець допускає випадки конфіскації і державного майна, закріпленого за державними підприєм-ствами на праві господарського відання, а за установами, що фінансуються з державного бюджету, і казенними підприємствами — на праві оперативного управління.

Конфіскація застосовується як санкція за вчинене пра-вопорушення. Цілою низкою статей Кримінального кодек-су застосування конфіскації передбачено як міра крим-інального покарання. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документа-ми (додаток до Закону "Про виконавче провадження"), поширюється і на випадки конфіскації майна фізичних осіб.

Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає можливість засто-сування конфіскації предмета, який став знаряддям вчи-нення або безпосереднім об'єктом правопорушення, як ос-новної чи додаткової міри адміністративного стягнення. Вста-новлюючи, як правило, можливість конфіскації предметів, які знаходяться у приватній власності громадян, ст.28 КпАП
допускає конфіскацію майна, що не є об'єктом права при-ватної власності порушника. Але ж можливість конфіскації майна, що не є об'єктом права власності порушника, по-винна бути спеціально передбачена законом. Зазначення в законі на конфіскацію як санкцію, що підлягає застосуван-ню за певне порушення, є недостатнім для конфіскації майна особи, що не була порушником, якщо при цьому спеціаль-но не вказується на можливість конфіскації майна, яке не є об'єктом права власності особи, що не вчиняла правопору-шення. Ст. 326 Митного кодексу формулює спеціаль-ну норму, яка допускає можливість конфіскації певних пред-метів, незалежно від того, чи є вони власністю особи, що вчинила правопорушення. Але реалізація наведеного поло-ження виявляється неможливою. Справа в тому, що на цей час відсутні інші процесуальні форми прийняття судом рішення (постанови) про компенсацію, ніж встанов-лені Кодексом України про адміністративні правопорушен-ня. Цей Кодекс не передбачає участі власника в розг-ляді справи про адміністративні правопорушення (порушення митних правил), якщо він не є правопорушником. Вине-сення судом постанови у справі про адміністративні право-порушення,