У випадках, передбачених Кримінальним кодексом і Кодексом про адміністративні правопорушення, конфіс-кація майна застосовується за рішенням (вироком, поста-новою) суду. Це відповідає ч.6 ст. 41 Консти-туції, яка щодо об'єктів приватної власності допускає зас-тосування конфіскації виключно за рішенням суду у ви-падках, обсязі та порядку, встановлених законами. Ч. 4 ст. 55 Закону „Про власність” передбачає можливість зас-тосування конфіскації майна за рішенням не тільки суду, але й іншого компетентного органу (службової особи). Кон-фіскація майна за рішенням інших компетентних органів, службових осіб у позасудовому порядку допускається щодо державного, комунального, колективного та приватного май-на юридичних осіб. Ці органи і службові особи відповідно до ч. 4 ст. 55 названого закону не вправі приймати рішення про конфіскацію лише майна, яке перебуває у приватній власності фізичних осіб. Але позасудовий порядок конфіс-кації майна прийшов у суперечність із ст. 354 ЦК, а тому не може застосовуватись.

Можливість конфіскації алкогольних напоїв та тютю-нових виробів передбачена ч.4 ст. 9 Зако-ну „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” за постановою начальників державних подат-кових інспекцій і їх заступників. Це правило суперечить ч.1 ст. 354 ЦК, яка допускає конфіскацію тільки за рішенням суду. Конфісковані можуть бути алкогольні напої та тютю-нові вироби, які реалізуються торговельними підприємства-ми без марок акцизного збору. Таке формулювання назва-ного закону не дозволяє конфісковувати алкогольні напої та тютюнові вироби на підприємствах-виробниках, хоча б мова йшла про підготовлені до відвантажування алкогольні напої та тютюнові вироби, без марок акцизного збору (обо-в'язок наклеювання марок акцизного збору лежить на ви-робниках вітчизняних алкогольних напоїв та тютюнових виробів). Торговельні підприємства не можуть одержати
від підприємств-виробників алкогольні напої або тютюнові вироби без наклеєних марок акцизного збору. Тому вони не мають права зберігати алкогольні напої та тютюнові ви-роби без марок акцизного збору. При визначенні алкоголь-них напоїв та тютюнових виробів, "які реалізуються" (ч.4 ст. 9 Закону "Про акцизний збір на алко-гольні напої та тютюнові вироби") слід виходити з того, що "реалізуються" всі алкогольні напої та тютюнові виро-би, які знаходяться у торговому залі, на складі торгового
підприємства або в іншому місці, а не тільки ті, які в даний момент передаються (відпускаються) покупцеві.

Відповідно до Закону „Про авторське право і суміжні права” за наявності даних про порушення авторських прав суд вправі вилучити всі екземпляри твору або фонограми, а також обладнання і матеріали, призначені для їх виготов-лення і відтворення. Така міра може застосовуватись як тимчасова з метою забезпечення позову або припинення порушення права. Остаточно питання про право власності на таке майно повинне вирішуватись при винесенні судом рішення у цивільній справі або вироку у кримінальній справі: якщо факт порушення авторського або суміжних прав не підтвердиться, раніше вилучене (арештоване) зазначене майно повертається власникові (звільняється від арешту). Якщо ж факт порушення підтвердиться, назване майно за рішенням (постановою) чи вироком суду конфіскується (ч.2 ст. 43 Закону „Про авторське право і суміжні права”). З формулювання зазначеної статті випливає, що кон-фісковане при цьому може бути і майно (наприклад, тираж книги), що належить добросовісному набувачеві (незалеж-но від форми власності). Наведене правило не суперечить ч.6 ст. 41 Конституції і повинно застосовува-тись. Його невідповідність ч. 1 ст. 354 ЦК і ч.4 ст. 55 Закону „Про власність”, яка визнає можливість засто-сування конфіскації як санкції за правопорушення, не може бути підставою для заперечення юридичної сили ст. 43 За-кону „Про авторське право і суміжні права”, оскільки в ній сформульовано спеціальне правило, що підлягає переваж-ному застосуванню перед загальними нормами ст. 354 ЦК і ст. 43 Закону „Про власність”.

Закон „Про захист від недобросовісної конкуренції” передбачає можливість вилучення у суб'єктів підприє-мницької діяльності товарів з неправомірно використаним позначенням і копій виробів іншого господарюючого суб-'єкта (ст. 25). При цьому не говориться про звернення ви-лучених товарів у доход держави. Вказівка у названому за-коні на саму можливість виконання рішення Антимонопольного комітету України про вилучення товарів у поряд-ку, встановленому для виконання судових рішень, на виз-начення Кабінетом Міністрів порядку використання вилу-чених товарів (ст. 25,29, 30 названого Закону) не дає підстави для висновку про те, що у даному випадку мова йде саме про конфіскацію майна. Відносно юридичних осіб вилу-чення майна на підставі ст. 25 Закону „Про захист від не-добросовісної конкуренції” є правомірним. Відносно фізич-них осіб-суб'єктів підприємницької діяльності застосуван-ня такої міри взагалі є проблематичним. Відповідно до ст. 41 Конституції таке вилучення майна підпадає під ознаки конфіскації, а тому допускається виключно за рішенням суду. З урахуванням статусу сторін такого спору він підля-гає розгляду у господарському суді. Проте державні орга-ни мають право звертатися з позовними заявами до суду тільки у випадках, передбачених законодавчими актами Ук-раїни (ст. 2 Господарського процесуального кодексу Украї-ни). Чинне законодавство не надає органам Антимонопольного комітету України права звертатися до суду з позо-вами до фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяль-ності про вилучення майна на підставі ст. 25 Закону „Про захист від недобросовісної конкуренції”. Таким чином, не виникають перешкоди для реалізації правила, що допускає вилучення у фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяль-ності майна у зазначених випадках, оскільки не встановле-ний механізм такого вилучення, що