Курсова робота

Корупція

ПЛАН:

Вступ.

Розділ 1. Загальна характеристика поняття корупція.

1.1 Етимологія слова «корупція».

1.2 Наукове розуміння поняття «корупція».

1.3 Нормативно-правове розуміння корупції.

Розділ 2. Корупційні злочини і корупційна злочинність.

2.1 Обгрунтованість вживання терміну «корупційний злочин».

2.2 Підстави віднесення злочинів до категорії корупційних.

2.3 Види корупційних злочинів.

Розділ 3. Механізм корупційних відносин.

3.1 Визначення механізму корупційних відносин у науковій літературі.

3.2 Варіанти корумпованої поведінки.

3.3 Схеми корупційної поведінки.

Розділ 4. Стан, структура та тенденції розвитку корупції в Україні.

4.1 Хабарництво (ст. ст. 168 - 170 ККУ).

4.2 Результати застосування Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Висновок.

Список використаної літератури.

ВСТУП

Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Деякі дослідники взагалі вважають, що корупція стала основною політичною проблемою кінця XX століття. За будь-яких підходів та оцінок однозначно одне - корупція є проблемою, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичай-но актуальною справою. Це повною мірою стосується Украї-ни, високий рівень корумпованості якої визнано її політичним керівництвом, законодавчим ор-ганом, вітчизняними та зару-біжними аналітиками, відповідними міжнародними інститу-ціями.

Корупція в сучасних умовах стала чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу Украї-ни. Це явище негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корум-повані відносини все більше витісняють правові, етичні від-носини між людьми, із аномалії поступово перетворюються у норму поведінки.

В останні роки в Україні у сфері протидії корупції зробле-но досить багато - прийнято спеціальний антикорупційний закон та низку інших законодавчих актів антикорупційного спрямування, схвалено Концепцію боротьби з коруп-цією, роз-роблено спеціальну антикорупційну програму, на політичному рівні проголошено курс на посилення протидії цьому злу, за-проваджено система-тичне проведення на найвищому рівні організаційних заходів за участю керівників правоохоронних та інших державних органів, присвячених питанням протидії корупції тощо.

Однак, ці та інші, здійснювані в державі та суспільстві, за-ходи не привели до відчутних позитивних результатів у справі протидії корупції. Причин тому багато - як об’єктивних, так і суб’єктивних. Одна з них полягає у тому, що протягом існу-вання України як незалежної держави антикорупційні процеси не мали належного наукового забезпечення. Власне, на сьогодні проблему протидії корупції визначають три аспекти, співісну-вання яких є досить парадоксальним фактом: по-перше, вона є надзвичайно актуальною для соціального життя загалом і для юридичної науки і практики зокрема, що визнається і підкрес-люється усіма; по-друге, про неї надзвичайно багато говорять політики, журналісти, інші категорії громадян; по-третє, при цьому вона характеризується низьким рівнем наукового до-слідження.

Констатація низького рівня дослідження не говорить про відсутність будь-яких наукових досліджень проблеми протидії корупції. Вони є, але їх рівень не відповідає потребам антикорупційної діяльності, яка є комплексом правових, адміністра-тивних, виховних та інших заходів, що здійснюються з метою забезпечення законності діяльності органів державної влади, профе-сійного і чесного виконання службовцями своїх повно-важень, недопущення встановлення корумпованих зв’язків, виявлення фактів корупційних діянь, притягнення до відпові-дальності винних осіб, мінімізації наслідків такого роду діянь, усунення причин та умов, які сприяють корупційним право-порушенням.

При цьому не дослідженими належним чином залишається низка ключових для антикорупційної діяльності питань.

Ключовим питанням, яке не має на сьогодні чіт-кого і однозначного вирішення, є питання щодо визначення поняття корупції. У широко вживаний термін «корупція» різ-ними авторами вкладається найрізноманітніший зміст, почи-наючи від зведення корупції до такого злочину як одержання хабара, закінчуючи визначенням корупції за допомогою за-гальних формулювань, які не містять конкретних ознак право-порушення (стійкий зв’язок, система взаємовідносин тощо). Не з’ясовано також, чи можливо дати універсальне поняття корупції, яке б відповідало вимогам різних галузей науки, що становить корупція у правовому відношенні тощо. Разом з тим, визначення поняття корупції дає можливість визначитись з колом корупційних діянь, а також наповнити конкретним юридичним змістом зазначений термін.

До числа не вирішених питань, які мають важливе теоре-тичне і практичне значення для антикорупційної діяльності, відноситься і питання про механізм корумпованих відносин. З’ясування цього питання дозволить не лише більш глибоко і точно визначити соціальну сутність корупції та її правову природу, але і виробити адекватні заходи протидії цьому злу. Іншими словами, механізм протидії корупції повинен виходи-ти з механізму корумпованих відносин.

Особливості корупційних процесів та антикорупційної ді-яльності в Україні - це цілий комплекс питань, які потребу-ють свого дослідження. Відповідь на них дасть змогу визна-чити закономірності розвитку корупційних процесів, їх тен-денції, недоліки антикорупційного законодавства, основні проблеми, які виникають у його застосуванні, інші причини неефективної антикорупційної діяльності.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ “КОРУПЦІЯ”

Етимологія слова «корупція». Розпочати варто зі звернення до етимології самого слова. Дослідники виділяють кілька варіантів походження терміна «корупція». Одні вважають, що він походить від сполучення латинських слів «correi» (кілька учасників зо-бов’язальних відносин з приводу одного предмета) і «rumpere» (ламати, пошкоджувати, порушувати, скасовувати). В результаті утворився самостійний термін «corrumpere», який передбачає участь у діяльності кількох осіб, метою яких є «гальмування» нормального ходу судового процесу або процесу управління справами суспільства.

Іноді цей термін також пов’язують з латинським словом, але вже дещо іншим - «corruptio», яке тлумачиться як «підкуп, продажність громадських і політичних діячів, посадових осіб».

Приблизно таке ж тлумачення цьому поняттю дає С. І. Ожегов. «Корупція, - зазначає він, - підкуп хабара-ми, продажність посадових осіб, політичних діячів». Крім підкупу і продажності, енциклопедичні словники тлумачать латинське слово corruptio ще й як псування і розбещування. Останнє, як вже зазначалось, підкреслює глибинний аспект корупції як соціального явища, яке свідчить про розбещення певних посадових осіб держав-них органів владою