Правова оцінка такого роду дій також залежить від ба-гатьох моментів, насамперед, від правового статусу кожної із сторін таких відносин, характеру їх дій тощо.

4. «Я - собі». При такого роду корумпованої поведінки особа, уповноважена на виконання функцій держави, за допомогою неправомірного використання наданої їй влади або посадового становища задовольняє свій корисливий або інший інтерес самостійно, без взаємодії з іншою сторо-ною корумпованих відносин. До цього різновиду корупційної діяльності слід відносити зловживання такої особи не лише для задоволення свого власного інтересу, але й інте-ресів своїх близьких родичів, інтереси яких для суб’єкта корупції є такими ж важливими, як і свої особисті.

Характерним видом корумпованої поведінки, яка впи-сується у зазначену схему, є розкрадання чужого майна з використанням посадового становища. Такою схемою охоплюються також випадки використання посадовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях держав-них коштів, наданих їй у службове користування примі-щень, засобів зв’язку, техніки або іншого державного майна. Власне, нею охоплюється будь-яке використання влади або посадових (службових) повноважень в особистих інтересах.

Знову ж таки, як і в попередньому випадку, правова оцін-ка дій особи, уповноваженої на виконання функцій держа-ви, може бути самою різноманітною - вони можуть утво-рювати склад злочину, адміністративного чи дисциплінар-ного правопорушення.

Зазначені схеми корупційних відносин можуть мати різ-ні варіації, переплітатися між собою, але в принципі вони зводяться до наведених вище.

З огляду на зазначені механізми коруп-ційних відносин, корупційні діяння мож-на розділити на три групи.

1. Першу групу складають діяння, по-в’язані з використанням особою, упов-новаженою на виконання функцій дер-жави, влади або посадових (службових) повноважень для незаконного одержання нею грошей, ма-теріальних цінностей, послуг і переваг матеріального харак-теру. Тобто, йдеться про безпосередній підкуп посадової особи, яка «продає» владу за незаконну матеріальну ви-нагороду (ст. 168 КК) або отримання такої винагороди (послуг, переваг) хоча і не за «продаж» владних (служ-бових) повноважень, але у зв’язку з наявністю таких (ст. 191-2КК).

2. Другу групу складають діяння, які пов’язані з неза-конним заволодінням посадовою особою з використання посадового становища чужим (у більшості випадків держав-ним або колективним) майном (ч. 2 ст. 84 КК).

3. Третя група зазначених діянь - це інші діяння, які вчинює особа, уповноважена на виконання функцій дер-жави, з використанням наданої їй влади або посадових (службових) повноважень для задоволення особистих, у тому числі корисливих, вузькогрупових, корпоративних інтересів, інтересів третіх осіб, не пов’язані з одержанням незаконної матеріальної винагороди і з незаконним заво-лодінням чужим майном. До такого роду діянь можуть бути віднесені будь-які зловживання зазначеної особи, вчинені з корисливих або інших особистих інтересів. Що стосується злочинів, то ознак корупційного може набути будь-яке злочинне діяння, яке вчиняється з використання влади чи посадового становища для задоволення особис-тих інтересів.

Викладене дає підстави для певних висновків:

1. Правильне з’ясування питання про механізм корупцій-них відносин суттєвим чином впливає на визначення змісту механізму протидії корупції, а отже, на її ефективність.

2. У принципі механізм корупційних відносин може пе-редбачати два варіанти корумпованої поведінки, за яких в одному випадку має місце взаємодія двох суб’єктів, кожен з яких за допомогою встановлення корупційного зв’язку прагне задовольнити свій інтерес, в іншому - корумпована діяльність зводиться до дій лише однієї особи (корупціонера), яка самостійно (без взаємодії з іншим суб’єктом) задо-вольняє свій особистий інтерес чи інтерес іншої особи (осіб) за допомогою використання наданої їй влади чи по-садових повноважень.

Умовно такий механізм включає чотири схеми коруп-ційних відносин:

1) «ти мені - я тобі» (взаємодія суб’єктів корумпованих відносин здійснюється на матеріальній основі);

2) «ти мені - я тобі» (взаємодія суб’єктів корумпованих відносин здійснюється на нематеріальній основі);

3) «я - то-бі»;

4) «я - собі».

Кожна з них охоплює певне коло корупційних діянь, правова оцінка яких залежить від ряду об’єк-тивних і суб’єктивних моментів (від правового статусу кожної із сторін таких відносин, характеру їх дій, спрямо-ваності таких дій, їх мотивації тощо).

Стан, структура та тенденції розвитку корупції в Україні

Криміногенна ситуація, яка складається в останнє деся-тиліття в Україні, характеризується, зокрема, небувалим поширенням корупційних проявів. Цей факт визнаний не лише фахівцями в галузі юриспруденції, а й на найвищому політичному рівні нашої країни, відображений у законодав-чих актах, підкреслюється іноземними експертами. Вище вже були наведені висловлювання відомих політиків та експертів, результати соціологічних та інших досліджень, положення нормативно-правовнх актів з цього приводу. Вони фактично зводяться до одного - Україна є державою з надзвичайно високим рівнем корупції, яка становить ре-альну загрозу її національній безпеці та конституційному ладу. Корупцію визнають як загальну характерну рису ни-нішнього стану України.

Такий висновок, який тягне за собою відповідні соці-альні, політичні та економічні наслідки для України, потре-бує свого емпіричного підтвердження. Це можливо зробити шляхом глибокого соціологічного та кримінологічного аналізу ситуації у цій сфері. Зокрема, з’ясування реального стану та тенденцій корупції в Україні на підставі офіційних даних про вчинені корупційні правопорушення, осіб, які їх вчинили, сфери поширення зазначених діянь тощо. Ви-являється, що зробити це не просто і, насамперед, з огляду на таке:

По-перше, в нашій державі відсутнє нормативно-пра-вове розуміння корупційних правопорушень. Немає єдно-сті в погляді на корупцію, її види, у тому числі криміна-льно-правового