Дослідження свідчать про те, що із виявлених фактів хабар-ництва по порушених по ним кримінальних справ до суду до-ходить лише менше половини (приблизно 40%) таких справ Шалгунова С. А. Питання попередження хабарництва та корупції в органах внутрішніх справ // Конститутійні гарантії захисту людини у сфері правової діяльності. Дніпропетровськ: 1999. – с. 232.

.

Результати застосування Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Як уже зазначалося вище, статистичні показники щодо правопорушень, відповідальність за які встановлена Законом України «Про боротьбу з корупцією», у відповідних офіційних звітах зафіксовані досить чітко. Інша справа, наскільки вони точно відображають реальний стан щодо вчинення таких правопорушень. Але це питання дещо іншої площини, а саме ефективності діяльності відповідних правоохоронних органів.

Дослідження результатів застосування відповідними правоохоронними органами Закону України «Про боротьбу з корупцією» дозволяє створити таку картину щодо стану, структури, динаміки правопорушень, відповідальність за які визначена зазначеним законом.

У 1997 р. (форма 1 «кор.», яка містить статистичну ін-формацію про порушення Закону України «Про боротьбу з корупцією», ведеться з 1997 р.) за порушення зазначеного протоколу в Україні було складено 6346 адміністратив-них протоколів. До суду було направлено 5422 протоколи (85,4%). За даними М. І. Камлика та Є. В. Невмержицького, із 4959 (решта 463 протоколи, судячи з усього з різних при-чин були повернуті судами ініціаторам їх складення) адмі-ністративних справ про порушення Закону України «Про боротьбу з корупцією», які були розглянуті у 1997 р. суда-ми, 3050 (61,5%) провадженням закриті. У ряді областей питома вага закритих справ цієї категорії ще більша: Рів-ненська - 74,%, Житомирська - 77,6%, Вінницька - 79,7%, Миколаївська - 80,2%, м. Севастополь - 83,8%. Причинами такого стану справ зазначені автори називають низький професіоналізм співробітників, які допускають численні порушення вимог законодавства, недоліки оформлення відповідних матеріалів, складання протоколів про такі по-рушення співробітниками, які не мають на

це повноважень, невиправдане зволікання зі збором матеріалів, несвоєчасне направлення їх до суду, перебіг строків давності притяг-нення до адміністративної відповідальності Камлик М. І. Невмержицький Є. В. Про результати дослідження проблем, що пов’язані з протидією корупції в Україні. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2000. – № 2. – с. 92 – 101.

.

Найбільша кількість виявлених порушень Закону України «Про боротьбу з корупцією» припадає на 1998 рік (6909). У 1999 р. спостерігався спад офіційно зафіксованих порушень такого роду - цього року правоохоронними органами було складено 5751 протокол про такі правопорушення.

Якщо проаналізувати склад осіб, які притягуються до відповідальності за порушення Закону України «Про бо-ротьбу з корупцією», за їх соціальним статусом, то можна зробити висновок про те, що вістря цього закону спрямова-не на низові ланки державного апарату та місцевого само-врядування. Це можна проілюструвати на прикладі даних за 1999 рік, наведених у таблиці.

№

з/п |

Категорія осіб | Виявлено осіб | Направлено протоколів до суду

1 | Всього, у тому числі: | 5751 | 5704

2 |

Державні службовці, разом узяті

1 - 2 категорії

3 - 4 категорії

5 - 7 категорії |

4321

6

88

4227 |

4303

6

88

4209

3 |

Депутати, разом узяті

народні депутати України

депутати Верховної Ради

АРК

депутати обласної ради

» районної ради

» міської ради

» селищної ради

» сільської ради | 233

-

-

2

31

50

33

117 | 222

-

-

2

29

49

31

111

4 |

Міські, селищні, сільські

голови |

615 |

598

5. | Військові посадові особи | 373 | 371

6. |

Співробітники органів

внутрішніх справ |

195 |

194

Наведені дані свідчать про те, що з загальної кількості виявлених державних службовців, які порушили у 1999 р. Закон України «Про боротьбу з корупцією», державні служ-бовці 1 - 2 категорій складають всього 0,1%. Це при тому, що у 1997 р. їх питома вага складала 2,2%, а у 1998 р. - 0,8%. Основну частину (97,8%) державних службовців, які порушили зазначений закон, складають державні служ-бовці 5 - 7 категорій. Цікаво, що їх питома вага поступово збільшується - у 1997 р. таких службовців серед усіх вияв-лених державних службовців - порушників Закону України «Про боротьбу з корупцією» було 92,5%, а в 1998 р. - 96,5%.

Слід вказати на ще один негативний момент щодо за-стосування цього закону, а саме велику питому вагу серед корупціонерів такого роду становлять працівники сільської місцевості. В окремих регіонах такі корупціонери склада-ють переважну більшість. Так, працівники села серед вияв-лених у 1997 р. у Житомирській області порушників Закону України «Про боротьбу з корупцією» складали 65% див.: Камлик М. І. Невмержицький Є. В. Про результати дослідження проблем, що пов’язані з протидією корупції в Україні. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2000. – № 2. – с. 99.

. Та-ким чином, є підстави для введення в термінологічний обо-рот такого терміну як «сільська корупція». Ефективність такої антикорупційної діяльності можна оцінити висловом: «нижче падати вже нікуди».

Питома вага військових посадових осіб у структурі зазна-чених корупцїонерів коливається у межах 6 - 8% (1997 рік - 7,3%, 1998 - 6,1%, 1999 - 6,4%), а працівників органів внут-рішніх справ традиційно не перевищує 4% (у 1997 р. - 3,7%, у 1998 - 3,7%, у 1999 - 3,3%). Кількість депутатів, стосовно яких складаються протоколи про корупційні пра-вопорушення, постійно зменшується: у 1997 р. їх пито-ма вага серед виявлених корупціонерів складала 9,3%, у 1997 р. - 4,7%, у 1999 р. - 4%. Це при тому, що найбільша кількість порушників спеціального антикорупційного зако-ну серед депутатів