припадає на депутатів сільської ради. У 1997 р. їх питома вага складала 75,7%, у 1998 р. - 63,1%, у 1999 р. - 50,2%. Народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депута-ти обласних рад залишаються для працівників правоохо-ронних органів, які застосовують Закон України «Про бо-ротьбу з корупцією», фактично недосяжними: за період 1997-1999 рр. було складено лише по одному протоколу (у 1998 р.) стосовно народного депутата України і депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим. При цьому протокол стосовно народного депутата України до суду не направлявся. Що стосується депутатів обласних рад, то у 1997 р. стосовно них було складено 11 протоколів, у 1998 - 7, а у 1999 р. - лише 2.
Разом з тим, спостерігається зростання питомої ваги го-лів місцевих рад (сільських, селищних, міських голів), які вчинили порушення Закону України «Про боротьбу з коруп-цією»: у 1997 р. вона складала 6,9%, у 1998 р. - 9,9%, у 1999р. - 10,7%.
Якщо говорити про характер порушень Закону України «Про боротьбу з корупцією», то найбільша кількість таких порушень припадає на (за основу взяті дані за 1999 рік):*
незаконне одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, придбання предметів за ціною, нижчою від фактичної вартості - 17,4% від усієї кількості виявле-них порушень (у 1997 р. цей показник складав 24,9%, а у 1998р. - 17,6%);*
сприяння, з використанням свого службового стано-вища, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субси-дій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незакон-ного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг - 14,9% (у 1997 р. - 13,3%, у 1998 р. - 13,8%);*
зайняття підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, виконання ро-боти на умовах сумісництва - 11,1% (у 1997 р. - 17,7%, у 1998р. - 10,4%);*
відмову фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисне за-тримування її, надання недостовірної чи неповної інформа-ції - 15,2% (у 1997 р. - 6%, у 1998 р. - 6,9%);*
надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-право-вих актів чи рішень - 7,4% (у 1997 р. - 4,9%, у 1998 р. - 5,6%);*
порушення вимог щодо декларування доходів - 14,5% (у 1997 р. - 9,5%, у 1998 р. - 25,3%).
Таким чином, на зазначені види правопорушень приходиться близько 80% усіх порушень Закону України «Про боротьбу з корупцією» (у 1997 р. - 76,4%, 1998 р. - 79,6%, у 1999р. - 79,5%).
Слід зазначити, що для різних категорій порушників за-значеного закону найбільше притаманні різні види корупційних правопорушень. Так, державні службовці 3-4 кате-горій найбільш схильні до незаконного одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; зайняття під-приємницькою діяльністю чи роботи за сумісництвом; на-дання незаконних переваг фізичним або юридичним осо-бам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
Державні службовці 5 - 7 категорій найчастіше незаконно сприяли, з використанням свого службового становища, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підпри-ємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг; відмовляли фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримували її, надавали недо-стовірну чи неповну інформацію; порушували вимоги щодо декларування доходів.
Депутати районних рад більше за все незаконно займа-лись підприємницькою діяльністю або працювали за суміс-ництвом, у той час, як депутати міських рад найчастіше допускали порушення вимог щодо декларування доходів.
Для депутатів сільських рад найбільш характерним є та-ке порушення, як неправомірна відмова у наданні передба-ченої законом інформації, умисне затримання її, надання недостовірної чи неповної інформації. Таке ж правопору-шення, а також незаконне сприяння, з використанням свого службового становища, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності - це порушен-ня Закону України «Про боротьбу з корупцією», які найчас-тіше вчиняють міські, селищні та сільські голови.
Військові посадові особи та працівники органів внутріш-ніх справ, як і державні службовці 3 - 4 категорій, найбільш схильні до незаконного одержання матеріальних благ, по-слуг, пільг або інших переваг, придбання предметів за ці-ною, нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості.
ВИСНОВОК
Попередження посадових злочинів становить узгоджену систему заходів політичного, економічного, соціального, організаційно-правового характеру, спрямованих на випередження появи передумов таких злочинів, їх послаб-лення, нейтралізацію та усунення. Здійснення цих заходів повинно сприяти реалізації антикриміногенного потенціалу суспільства, його окремих інститутів. Головні з них передбачені у Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367/98. Тільки таким шляхом має бути закладено підґрунтя успішної роботи по зменшенню посадових злочинів до мінімального рівня.
Попереджувальні заходи політичного характеру зво-дяться до програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різних сферах суспільної організації, зокрема, утвердженні у громадській свідомості розуміння, що посадова злочинність підриває авторитет і силу держави, етичні основи суспільства; послідовності і активізації проведення антикорупційної політики щодо службовців, схильних до корупційних вчинків, створення громадських формувань, незалежних державних структур для участі населення у боротьбі з посадовими злочинами.
В економічній сфері заходи з попередження посадових злочинів включають:—
визначення чітких критеріїв державного фінансування економіки і відповідальності за нецільове викорис-тання бюджетних коштів;—
встановлення реальних механізмів обмеження легалізації «брудних» коштів;—
розроблення системи заходів щодо зменшення сфери і обсягу тіньової економіки, для чого, зокрема, створення умов для природної конкуренції та законної приватизації;—
створення сприятливих умов для внутрішнього інвестування легальної