Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1993 р. № 19-683/4, адресованому Верховній Раді України з приво-ду виконання п. 2 згаданої вище постанови Верховної Ради України Постанові від 23 січня 1993 р. «Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань право-порядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинніс-тю», який передбачав необхідність законодавчого визна-чення зазначеного поняття. Цим листом пропонувалось передбачити у законі, що корупція - це «суспільне небез-печне діяння, що полягає в корисливому використанні по-садовими особами свого службового становища і пов’я-заних з ним можливостей для збагачення, протиправного одержання матеріальних чи інших благ і переваг в особис-тих чи групових інтересах».
Таким чином, корупція зводилась до конкретного суспі-льно небезпечного діяння (злочину), а точніше до посадо-вого зловживання, яке:
1) мало корисливий характер;
2) було спрямовано на збагачення або протиправне одер-жання матеріаль-них чи інших благ і переваг в особистих чи групових інтересах.
Поняття корупції, яке безпосередньо було визначено у законі, за багатьма ознаками наближалося до наведеного вище, хоча водночас і суттєво відрізнялось від нього. У прийнятому 5 жовтня 1995 р. Законі України «Про бо-ротьбу з корупцією» (ст. 1), воно сформульовано таким чи-ном: «Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спря-мована на протиправне використання наданих їм повнова-жень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг».
Основною формальною особливістю такого визначення поняття «корупція» є те, що воно має нормативно-правовий характер. Що стосується суті самої корупції, то її відзначає низка моментів: по-перше, корупція розглядається як ді-яльність; по-друге, така діяльність пов’язується із проти-правним використанням службових повноважень; по-третє, сфера цієї діяль-ності обмежується сферою державного управління; по-четверте, її відзначає чітко визначена корислива (матеріальна) спрямованість. За формою прояву вона с близькою до одержання хабара, зловживання владою або посадовим становищем, хоча і не тотожна їм.
Слід погодитись з тими вченими і практиками, які вва-жають передбачене у Законі України «Про боротьбу з ко-рупцією» поняття «корупція» не зовсім вдалим Камлик М., Невмержицький Є. В. Корупція в Україні. – К.: Знання, КОО, 1998. – с. 12.. Про те, що це поняття не можна визнати досконалим і універсальним, оскільки воно відображає розуміння корупції у вузькому смислі і може бути застосоване лише у контексті зазначе-ного закону, відзначали і окремі автори Закону України «Про боротьбу з корупцією» Мельник М. І. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - № 3. – с. 85. Мельник М. І. Наукове забезпечення антикорупційної діяльності в органах державной влади. – К.: Основа, 1999. - с. 5.
. Саме фахівці, які працювали над підготовкою цього закону, відчули всю складність чіт-кого юридичного визначення поняття «корупція». Пропо-нувалися різні підходи, різні варіанти визначень. Вноси-лась пропозиція (і слід зазначити - не позбавлена підстав) взагалі відмовитися від загальної дефініції. Було й інше - пропонувалося розглядати корупцію як злочин і перед-бачити у КК спеціальну норму про відповідальність за ко-рупцію.
Як уже зазначалось, на законодавчому визначенні по-няття «корупція» особливо наполягали керівники право-охоронних органів, які вбачали у відсутності такого визна-чення основну правову перешкоду ефективній протидії ко-рупції. І хоча для більшості фахівців, що працювали в робочій групі по підготовці відповідних законопроектів, необхідність законодавчого визначення цього поняття ви-кликала великий сумнів, у результаті багатьох дискусій, у тому числі і на засіданні парламентської Комісії з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, було прийнято компромісне рішення - дати загальне визначення поняття «корупція» і сформулювати основні види корупційних діянь, що знайшло своє відображення у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Таким чином, вказане законодавче визначення поняття «корупція» - це результат певного компромісу, який за тодішніх умов прийняття цього закону (політичних, органі-заційних, стану вітчизняних наукових досліджень у сфері протидії корупції), мабуть, не міг мати принципово іншого рівня досконалості. Однак, незважаючи на власну недо-сконалість, це визначення все ж зіграло свою позитивну роль у загальному розумінні поняття «корупція».
У найближчій перспективі законодавче описання понят-тя «корупція» може зазнати змін, які пропонуються деяки-ми суб’єктами законодавчої ініціативи. Зокрема, такого роду пропозиції містяться у двох законопроектах, які вно-сились на розгляд парламенту Кабінетом Міністрів України та Президентом України відповідно у 1998 та 2000 рр.
У першому з них - проекті Закону України «Про вне-сення змін і доповнень до Закону України «Про боротьбу з корупцією» (реєстраційний № 1035 від 13 травня 1998 р.) - корупція визначається «як сукупність корупційних діянь та діянь, пов’язаних з корупцією, неправомірним використан-ням посадовою чи службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, свого посадового або службо-вого становища в особистих цілях, з метою отримання ма-теріальних благ, послуг; пільг та інших переваг, що є несу-місним з правовим порядком в Україні».
Але таке визначення поняття «корупція» не можна назвати вдалим. По-перше, тавтологією є спроба визначити корупцію як «сукупність діянь, пов’язаних з ко-рупцією». По-друге, у пропонованій дефініції йдеться про неправомірне використання посадовою чи службовою осо-бою, уповноваженою на виконання функцій держави, свого посадового або службового становища «в особистих корис-ливих цілях, з метою отримання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг». Уточнення про спеціальну мету неправомірного використання посадового становища є зай-вим, оскільки його зміст свідчить про корисливий характер діянь правопорушника, про що окремо відзначено у визна-ченні цього поняття. По-третє, зайвою є також вказівка на несумісність з правовим порядком в Україні діянь право-порушника, оскільки