У другому із вказаних законопроектів, який має назву, аналогічну першому (реєстраційний № 5039 від 14 лютого 2000 р.), корупцію пропонувалось визначити як «незакон-не одержання від фізичних і юридичних осіб матеріаль-них благ, подарунків, послуг, пільг, переваг або іншої вигоди матеріального чи нематеріального характеру осо-бою, уповноваженою на виконання державних функцій чи прирівняною до неї особою у зв’язку з виконанням нада-них їй повноважень або використання свого посадового становища».

Це визначення відрізняється від передбаченого в законі та пропонованого попереднім проектом низкою суттєвих моментів. Насамперед тим, що корупцією пропонується визнавати отримання не лише вигоди матеріального, а й не-матеріального характеру. Таким чином, кардинально змі-нюється принципо-вий підхід щодо розуміння сутності ко-рупції - визнається, що «продажність» представника влади може мати і нематеріальний характер див.: Мельник М. І. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - № 3. – с. 86.

. Крім того, зазначе-не визначення базується на зовсім іншому розумінні суб’єк-та корупції - до кола суб’єктів пропонується віднести не лише державних службовців, депутатів, посадових осіб державних органів, а й посадових осіб та інших службовців державних підприємств, установ, організацій та об’єктів комунальної власності, які не мають статусу державного службовця, кандидатів у депутати та на інші виборні поса-ди, деякі інші категорії осіб.

Таким чином, зазначені положення суттєво розширюють коло коруп-ційних правопорушень та осіб, які потенційно можуть стати їх суб’єктами. Як і попередньому, цьому ви-значенню властиві певні недоліки.

По-перше, корупцією визнається одержання особою, уповноваженою на виконання державних функцій чи при-рівняною до неї особою вигоди не лише матеріального, а й нематеріального характеру. Поділяючи такий підхід у принципі (для визнання діяння корупційним не суть важли-во, яку саме вигоду отримує суб’єкт від зловживання своїм службовим становищем), вважаю, що у конкретному ви-падку зазначене положення застосоване необгрунтовано. Річ у тому, що визначення корупції цією статтею дається лише для потреб Закону України «Про боротьбу з коруп-цією». А корупційні діяння, які визначені у ст. 2 цього про-екту, так чи інакше пов’язані з неправомірним одержанням матеріальних цінностей, тобто за своєю суттю зводяться до одержання матеріальної вигоди.

По-друге, вказівка на використання зазначеною у цій статті особою свого посадового становища як ознаки ко-рупції видається зайвою, оскільки це охоплюється більш широким поняттям «у зв’язку з виконанням наданих їй повноважень».

Передбачене в Законі України «Про боротьбу з коруп-цією» визначення поняття корупції є не єдиним у нашій державі розумінням, яке має офіційний характер. Такого роду розуміння також відображене в Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр., затвердженій указом Прези-дента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98. У ній сказа-но: «У правовому відношенні корупція становить сукуп-ність різних за характером та ступенем суспільної небез-пеки, але єдиних за своєю суттю корупціиних діянь, інших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивіль-но-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних із вчиненням цих діянь».

Як бачимо, наведене визначення поняття «корупція» за своїм змістом суттєво відрізняється від того, яке перед-бачене у Законі України «Про боротьбу з корупцією». Це обумовлено тим, що воно має інше порівняно із зако-нодавчим визначенням функціональне призначення - його основне призначення полягає в тому, щоб констатувати різноманітність корупційних проявів, виключивши зве-дення корупції до якогось одного виду правопорушення. Слід зазначити, що саме у такому вигляді це визначення було передбачене у згаданій Концепції.

Корупційні злочини і корупційна злочинність

Обгрунтованість вживання терміну «корупційний злочин». Позиція тих учених та практиків, які виділення такої категорії злочинів як корупційні ставлять в залежність від наявності чи відсутності у вітчизняному кримінальному законодавстві термінів «корупція», «корупційні злочи-ни» базу-ється виключно на формальних ознаках, не врахо-вуючи суті питання, а тому її не можна визнати належним чином обгрунтованою. Виділення корупційних злочинів як особливого виду злочинів видається абсолютно правомірно обгрунтованим з огляду на зазначене вище і таке.

1. Поняття «корупційний злочин» - поняття конвенцій-не, тобто таке, що має відповідний нормативно-правовий зміст. Воно, як і інше - «корупційне правопорушення» - вживається у такому міжнародному документі, як Конвен-ція про кримінальну відповідальність за корупцію, прийня-тій 4 листопада 1998 р. в м. Страсбург і відкритій для під-писання 1999 р. Таким чином, це поняття є загальновизна-ним у міжнародному праві, що дає можливість, по-перше, стверджувати про виділення такої групи злочинів в прин-ципі, по-друге, використання такого терміну для потреб національного права.

2. Наявність зазначеної групи злочинів логічно випливає з чинного законодавства України. Вітчизняне законодавст-во вживає такі терміни як «корупція», «корупційні діяння», «правопорушення, пов’язані з корупцією» (закони Украї-ни «Про боротьбу з корупцією», «Про державну службу» (ст. 37), «Про прокуратуру» (ст. 50-1) та інші). Із законодав-чого визначення понять «корупція» та «корупційні діяння» та інших положень Закону України «Про боротьбу з коруп-цією» (ст. ст. 1, 3, 7, 8) випливає, що корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, можуть бути злочинними. Це також визнано Концепцією боротьби з ко-рупцією в Україні на 1998-2005 рр., в якій сказано, що у правовому відношенні корупція становить сукупність різ-них за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних діянь, інших правопо-рушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-право-вих, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних із вчиненням цих діянь. У зако-нах