України «Про державну службу» (ст. 37), «Про проку-ратуру» (ст. 50-1), «Про пенсійне забезпечення військо-вослужбовців та осіб начальницького і рядового складу орга-нів внутрішніх справ» (ст. 5), «Про статус суддів» (ст. 43) міститься формулювання («умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища»), яке за своїм змістом є якщо не аналогічним, то дуже близьким до по-няття «корупційні злочини». Слід звернути увагу, що у цих законах йдеться не про посадові чи якісь інші злочини, на які у КК України міститься пряма вказівка, а саме про умис-ні злочини, вчинені з використанням свого посадового становища. Відповідним положенням з таким терміноло-гічним зворотом зазначені закони були доповнені Законом України «Про внесення змін і доповнень до деяких законо-давчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону Украї-ни «Про боротьбу з корупцією». Як уже зазначалось, цим термінологічним зворотом розробники цього закону нама-гались означити коло злочинів, які за своєю суттю є корупційними. Більше того, частиною представників авторського колективу по розробці згаданого законопроекту замість зазначеного формулювання пропонувався термін «корупційні злочини», який навіть було вжито в одному із варіан-тів проекту цього закону, але який в силу певних причин (головним чином через побоювання неоднозначного його тлумачення на практиці) не був закріплений у законі.
Отже, хоча закон та інші нормативно-правові акти і не називають прямо корупційні діяння та інші правопорушен-ня, пов’язані з корупцією, які утворюють склад злочину, корупційними злочинами, вони все ж дають підстави для того, щоб називати такими всі кримінально карані право-порушення корупційного характеру.
Слід зазначити, що кримінальне законодавство деяких країн прямо вказує на корупційний характер окремих складів злочинів. Так, Кримінальний кодекс Киргизької Республіки (ст. 303) передбачає відповідальність за такий злочин як корупція, а Кримінальний кодекс Республіки Молдова (ст. 189-4) - за недотримання посадовою осо-бою вимог закону про боротьбу з корупцією та протекціо-нізмом.
3. Термін «корупційний злочин» є визнаним і широко вживаним у юридичній науці багатьох держав світу, у тому числі тих, які виникли на теренах колишнього СРСР і правові системи яких є близькими до правової системи України.
4. Виділення такого виду злочинів як корупційні для по-треб кримінально-правової науки та практики не лише мож-ливе, але й доцільне з точки зору особливої правової сут-ності, спільності ознак злочинних діянь, які охоплю-ються поняттям «корупція». Ці злочини виділяє те, що вони об’єд-нуються у відповідну групу не за формальним розташуван-ням в системі Особливої частини КК залежно від того, в якій главі знаходяться статті про їх відповідальність, а за цілим рядом спільних і обов’язкових для всіх їх ознак зміс-товного характеру: суб’єкта злочину, сфери вчинення, особ-ливостей ознак об’єктивної і суб’єктивної сторони складу злочину. Такий підхід не є абсолютно новим для кримі-нального права та кримінології, оскільки за подібним прин-ципом виділяються такі види злочинів, як, наприклад, транспортні, фінансові, економічні, митні, податкові, ва-лютні, комп’ютерні і такі види злочинності як рецидивна, жіноча, корислива, насильницько-корислива, організована, професійна, пенітенціарна, політична тощо.
Таким чином, вживання в юридичній науці і практиці тер-міну «корупційні злочини», який є узагальнюючим для пев-ної категорії єдиних за своєю суттю злочинів, на моє переко-нання е не лише обґрунтованим з правової точки зору, але й доцільним з точки зору юридичної науки і практики.
Підстави віднесення злочинів до категорії корупційних. При цьому слід зазначити, що ключовим у проблемі, що розглядається, є не питання про застосування термінології, а інше – з’ясування того, які саме діяння, визнані кримінальним законом злочинними, мож-на віднести до категорії корупційних злочинів? Відповідь на нього потребує окреслення кола ознак корупційного злочину і на підставі цього визначення юридичної сутності корупційного злочину та формулювання загальної дефініції цього поняття. Іншими словами, визначення кола корупційних злочинів залежить, насамперед, від визначення під-ходу в розумінні такого соціального явища як корупція.
Цьому розумінню сприятиме визначення об’єктивних та суб’єктивних ознак корупційних злочинів.
Об’єктом таких злочинів є встановлений порядок діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, а також порядок реалізації посадовими особами таких органів наданої їм влади та посадових пов-новажень.
Відповідні зловживання посадових осіб можливі і у при-ватному та інших секторах, але це не є корупцією, оскільки у такому разі відсутнє посягання на відносини, що ви-никають у процесі реалізації публічної влади. «Корозія» влади, яка настає внаслідок корупції, можлива через дер-жавний апарат, а не через комерційні структури та інші організації.
Об’єктивна сторона полягає у неправомірному викори-станні (зловживанні) посадовими особами наданої їм влади або посадових повноважень.
Суб’єктом корупційного злочину є не будь-яка поса-дова особа у розумінні ст. 164 КК, а лише посадова особа органів державної влади та органів місцевого самовряду-вання.
Особливість суб’єктивної сторони полягає у тому, шо шляхом зловживання посадова особа переслідує особистий інтерес чи прагне задовольнити інтерес третіх осіб. При цьому такий інтерес не обов’язково має бути корисливим. Це може бути будь-який особистий інтерес.
З огляду на це, видається, що ознаками, які визначають сутність корупційних злочинів, є:
1) особлива сфера соціальних відносин, в якій можливе вчинення коруп-ційних злочинів, - сфера державного управ-ління та місцевого самоврядування;
2) неправомірне використання (зловживання) посадо-вою особою наданої їй влади або свого посадового стано-вища;
3) задоволення шляхом такого зловживання особистого інтересу чи інтересу третіх осіб;
3) спеціальний суб’єкт - особа, уповноважена на вико-нання функцій держави. Якщо адаптувати цю формулу до положень чинного кримінального законодавства, то - це посадова особа органу державної влади або органу місце-вого самоврядування. У цьому зв’язку з категорії корупцій-них злочинів, слід виключити зловживання повноваження-ми особами, які