цінності не за призначенням і т.п. Наведені приклади показують, що крайня необхідність передбачає зіткнення двох інтересів, що охороняються законом. При цьому зберігання одного інтересу досягається тільки шляхом заподіяння меншої шкоди іншому інтересові.
Наприклад, водій Домашев ризикуючи життям, в чотирьох метрах від пасажирського поїзда перегородив своїм МАЗом шлях на переїзд автогрейдеру, який швидко їхав з несправними гальмами і за кермом якого сидів п‘яний водій. Від сильного удару Домашев отримав легкі тілесні ушкодження, автомашина серйозно постраждала. В наведеному прикладі водій Домашев захищав життя і здоров‘я пасажирів поїзда.
Стаття 16 КК дає таке визначення поняття крайньої необхідності: "Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною ніж відвернута шкода".
Із визначення поняття крайньої необхідності випливає шість умов її правомірності, які характеризують небезпеку, що загрожує і заходи по її ліквідації.
Небезпека має нести загрозу інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам громадян. Джерелом небезпеки можуть бути: рухомі механізми, напад тварин, дії людини, які загрожують заподіяти шкоду яким-небудь правоохоронним інтересам, необхідність одночасного виконання різноманітних обов‘язків і т.д. У наведеному вище прикладі джерелом небезпеки для життя пасажирів і обслуговуючого персоналу поїзда став автогрейдер з несправними гальмами, яким керував п‘яний водій.
Небезпека має бути наявною, тобто створювати реальну і безпосередню загрозу вчинення шкоди, або такою, коли почалося вчинення шкоди. Як в майбутньому, так і небезпека, що минула, не може створювати стану крайньої необхідності. Якщо касиру пред‘явлено записку з вимогою передати 1000 крб. Під загрозою вбивства в майбутньому, наприклад, на шляху додому, то він не може посилатись на крайню необхідність, оскільки про таку загрозу він міг повідомити адміністрацію закладу за місцем роботи, в органи влади, котрі зобов‘язані гарантувати безпеку касиру і державною власності. Коли ж подавець записки наставив на касира пістолет і загрожує йому вбивством в момент нападу, то при наявності решти умов правомірності крайньої необхідності, передача грошей може бути виправдана цією обставиною.
Небезпека має бути дійсною, тобто реально існуючою, а не уявною. Однак, якщо за обставин справи особа не повинна була і не могла усвідомити, що небезпека в дійсності відсутня, і здійснила для запобігання такої уявної небезпеки дію, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, здійснене не може вважатися злочином. Якщо особа не усвідомила, але обставини справи свідчать, що повинна була і могла усвідомити, що в дійсності небезпеки не існує, то заподіяння шкоди з метою запобігання такої уявної небезпеки має розглядатися як необережний злочин.
В стані крайньої необхідності можуть захищатися інтереси державні, суспільні та індивідуальні ( свої чи інших громадян ).
Загрожуюча небезпека за даних обставин не може бути усунена іншим способом, як тільки шляхом заподіяння шкоди. Заподіяння шкоди є єдино можливим врятування більш важливих цінностей.
Заподіяна шкода має бути менш значною, ніж відвернена шкода. Питання про співвідношення заподіяної і відверненої шкоди вирішується з урахуванням обставин, які відносяться до загрожуючої небезпеки і заходів по її ліквідації, в першу чергу, враховуючи характер і значення порівнюваних інтересів.
Якщо шкода чиниться з порушенням хоча б однієї з цих шести умов, то вона не може бути виправдана станом крайньої необхідності.
Працівники органів внутрішніх справ та інші особи, на яких покладено певні обов‘язки по охороні державних, громадських чи чиїх-небудь особистих інтересів, не мають права ухилятися від виконання своїх функцій, посилаючись на стан крайньої необхідності.
Оскільки дії, здійснювані в стані крайньої необхідності, правомірні, то проти них недопустима необхідна оборона. Якщо, наприклад, хижак, який втік з клітки, накинувся на людину і працівник міліції вимушений був використати вогнепальну зброю, то ні працівник цирку чи зоопарку, ні хто-небудь інший не може посилатись на право необхідної оборони, якщо він намагається перешкодити працівнику міліції виконувати свій обов‘язок.
Крайню необхідність треба відрізняти від необхідної оборони. При необхідній обороні джерело небезпеки – суспільно небезпечне посягання людини. При крайній необхідності – джерело небезпеки може бути найрізноманітніше (стихійні сили природи, механізм, що рухається, фізіологічні та патологічні процеси людини, напад тварин, дії тварин тощо).
Необхідна оборона виражається в активних діях, а крайня необхідність може бути виражена і в бездіяльності. Наприклад, неявка пожежної команди для гасіння пожежі в одному місці у зв‘язку з перебуванням в іншому місці, де горів більш важливий об‘єкт.
При необхідній обороні шкода наноситься посягаючому, а при крайній необхідності – інтересам установ, організацій і осіб, як правило, не причетних до виникнення небезпеки і які не викликають її своєю діяльністю. При крайній необхідності небезпека з одного правоохоронного інтересу переноситься на інший.
При необхідній обороні не вимагається таких обов‘язкових для крайньої необхідності умов, як неможливість усунення небезпеки іншим способом, крім як шляхом заподіяння шкоди менш значної, ніж відвернена.
Якщо з‘ясується, що загрожучої небезпеки можна було уникнути, наприклад, сховатися, втекти, то крайньої необхідності не буде. При необхідній обороні така умова не ставиться.
З точки зору необхідної оборони заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і навіть смерті особі, яка посягала на здоров‘я громадянина чи статеву свободу жінки, може бути правомірним, а з погляду крайньої необхідності такі заходи захисту не можуть бути визнані правомірними.
Закон визначає поняття перевищення