КУРСОВА РОБОТА
Правопорушення: поняття, ознаки та види
Зміст
ВСТУП.......................................................................................................................…..3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ...………..5
1.1. Поняття правопорушення........................................................................…………5
1.2. Ознаки правопорушення...........................................................................………...6
1.3. Склад правопорушення..............................................................................………12
1.3.1. Об'єкт правопорушення........................................................................………..12
1.3.2. Об'єктивна сторона правопорушення.....................................................……...12
1.3.3. Суб'єкт правопорушення.........................................................................………12
1.3.4. Суб'єктивна сторона правопорушення...................................................……...12
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ............................……….14
2.1. За сферами суспільного життя......................................................................……14
2.2. За колом осіб...................................................................................................……14
2.3. За простором здійснення.............................................................................……..14
2.4. За суб'єктами скоєння...............................................................................……….14
2.5. За об'єктами об'єктивної сторони..............................................................………14
2.6. За ступенем суспільної небезпеки...............................................................…….15
РОЗДІЛ 3 ПРИЧИНИ ПРАВОПОРУШЕННЯ. ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ…..24
ВИСНОВКИ..........................................................................................................……27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................…………29
ВСТУП
Актуальність теми. У зв’язку із розвитком суспільних відносин, які є завжди динамічними, не статичними, необхідно їх належним чином врегулювати за допомогою норм права, а це в свою чергу потребує відповідного законодавчого забезпечення та передусім наукових розробок.
З іншого боку, побудова в Україні правової держави гостро ставить проблему переоцінки цінностей, зміни політико-правової системи, в центрі якої повинна бути людина як найвища соціальна цінність. Тому нині постає проблема розширення і вдосконалення існуючої сьогодні нормативно-правової бази України, яка регламентує порядок притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення, а разом з тим і наукове опрацювання загальнотеоретичних засад питання правопорушення, що обумовлює актуальність теми дослідження.
Науково-теоретичною базою дослідження є праці таких науковців та вчених як:Ю.А. Денисова, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, О.Ф. Скакун, М.В. Кравчука, Н.М., П.М. рабіновича, М.В. Цвіка та інших.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час виникнення правопорушення.
Предметом дослідження є теоретичні доробки вчених, представників науки теорії держави і права, цивільного права, господарського права та інших галузевих наук, нормативно-правові акти України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз виникнення, розвитку та функціонування правопорушень в Україні.
Виходячи з мети роботи необхідно вирішити наступні завдання: –
дати наукове визначення поняття правопорушення; –
дослідити ознаки правопорушення; –
охарактеризувати склад правопорушення;–
здійснити класифікацію правопорушень за різними ознаками–
з’ясувати причини правопорушень та визначити шляхи їх усунення.
Методологічна основа дослідження. Методологію дослідження складають загальнонаукові методи дослідження (метод діалектики, метод аналізу та синтезу, структурно-функціональний метод) та спеціальні методи дослідження (поріняльно-правовий та метод тлумачення правових норм).
Наукова новизна дослідження полягає в комплексному дослідженні правопорушень в Україні, що дало змогу прийти до власних висновків з теми курсової роботи.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки, основні положення та пропозиції можуть бути використані під час проведення лекцій та практичних занять з курсу «Теорія держави і права».
Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ
Поняття правопорушення
Правопорушення і правомірна поведінка є словами синонімами. Правопорушення суттєво впливає на якість правопорядку і на режим законності, це негативний вид правової поведінки.
Правопорушення – це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юридична особа), яке перед-бачене чинним законодавством і за нього встановлена юридична відповідаль-ність [29, с. 133].
Правопорушення – це протиправне, винне соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи яка тягне за собою юридично визначені негативні наслідки для правопорушника [27, с. 353].
Правопорушення, як випливає з терміна, є порушенням права, акт, що суперечить праву, його нормам, закону. Вчинити правопорушення – означає порушити право.
Кожне окреме правопорушення як явище реальної дійсності завжди конкретне і мас риси, що дозволяють розмежувати кримінальні правопо-рушення (злочини), адміністративні правопорушення, порушення цивільного, трудового законодавства тощо.
Конкретність кожного правопорушення полягає в тому, що воно вчи-нюється конкретною особою, у певному місці, у певний час, порушує конкретну норму конкретної галузі права, характеризується точно визначеними ознаками.
Соціальна сутність правопорушення - нанесення шкоди тим особистим, їгруповим чи загальносуспільним інтересам, які юридично захищені державою.
Сутність - це головна, внутрішньо належна правопорушенню характерис-тика, яка дозволяє виділити його серед інших актів поведінки, вказує на його родові властивості і ознаки.
Вихідними і визначальними для розуміння суттєвого в правопорушенні являються представлення про те, що воно характеризується суспільною шкідливістю і протиправністю.
1.2. Ознаки правопорушень
Суспільна шкідливість, небезпечність – це основна об'єктивна ознака, визначальна риса правопорушення і його основоположна об'єктивна основа, відме-жовуюча правомірне від протиправного. Суспільна шкідливість проявляється в тому, що правопорушення завжди пов'язане з посяганнями на пріоритети і цін-ності людського суспільства, зачіпає особисті і суспільні інтереси. Акт право-порушення завжди є виклик суспільству, знехтування тим, що суттєве, цінне для нього. Суспільна шкідливість чи небезпечність правопорушення полягає в тому, що воно посягає на важливі цінності суспільства, на умови його існуван-ня. Правопорушення суспільно шкідливі своєю типовістю, розповсюдженням, це не одиничний акт, а масове в своєму прояві діяння. Правопорушення сус-пільно шкідливі і тим, що вони дезорганізують нормальний ритм життєдіяль-ності суспільства, спрямовані проти пануючих суспільних відносин, вносять в них елементи соціальної напруженості і конфліктності.
Отже, зі сказаного випливає, що діяння, які за своїми якостями не здатні спричинити шкоду суспільним відносинам, цінностям суспільства і окремій особистості, її правам і інтересам, не створюють загрози правопорядку в цілому чи не підривають правовий режим в тій чи іншій сфері суспільного життя, не можуть і об'єктивно не повинні визнаватися правопорушеннями. Усі правопо-рушення є суспільно небезпечними або шкідливими, оскільки вони спрямовані проти суб'єктивних прав і свобод людини, юридичної особи, держави чи сус-пільства в цілому. Порушуючи чиїсь природні чи юридично закріплені права правопорушник наносить шкоду людям, природі, державі чи організаціям. Шкода буває різною: матеріальною, моральною, а іноді і дуже небезпечною, ко-ли здійснюється посягання на життя чи здоров'я людини, на державну безпеку тощо. У зв'язку з цим кримінальні злочини є найбільш небезпечними серед усіх правопорушень.
З точки зору теорії юридичних фактів протиправна