Головна мета цивільно-правової відповідальності, на відміну від кримі-нальної і адміністративної - не покарання чи перевиховання, а відшкодування завданих збитків, оскільки цивільне порушення завдає шкоди насамперед конк-ретній фізичній чи юридичній особі.

Конституційні проступки – завдають шкоди державному ладу; його об'єктом є закріплені Основним Законом порядок організації та діяльності ор-ганів державної влади і глави держави, порядок утворення інших органів дер-жави, форма правління та устрій держави, отже, об'єктом такого проступку мо-жуть ставати форма або апарат держави; ним можуть бути також конституційні права людини.

Новим видом правопорушення являються податкові проступки – сус-пільно небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб'єктів податкових правовідносин. За їх здійснення встановлена юридична відповідальність.

Матеріальні проступки – суспільно небезпечні протиправні вчинки, які складаються в винному нанесенні збитків майну підприємства його робітником. Матеріальну відповідальність покладено за шкоду, заподіяну підприємству чи організації внаслідок порушення трудових обов'язків.

Трудове правопорушення (порушення трудового законодавства) – це вин-не протиправне діяння суб'єкта трудового права, яке складається з невиконан-ня, порушення трудових обов'язків і заборонене санкціями, які містяться в нормах законодавства про працю [21, с. 240].

Процесуальне правопорушення зв'язане з порушенням громадянами чи державними органами інтересів правосуддя чи процесуальних прав сторони, з якою правопорушник перебуває в правовідносинах. Не являються процесуаль-ними правопорушеннями незначні витрати процедурного характеру, які допус-каються громадянами.

Отже, проступки – звичайні, ординарні правопорушення. Вони відрізня-ються один від одного не ступенем своєї шкідливості для суспільства, а іншими

матеріальними рисами і ознаками, обумовленими особливостями тієї сторони правопорядку, на яку вони посягають.

В залежності від характеру цивільно-правового порушення розрізняють:

договірні правопорушення і позадоговірні правопорушення. Перші зв'язані з порушенням зобов'язань сторін цивільно-правового договору, другі – з невико-нанням чи з недотриманням умов цивільно-правових норм.

Від цивільного правопорушення слід розрізняти невинне нанесення шко-ди (ст.454 ЦК України), порушення майнових прав внаслідок правомірних дій – рятування майна.

Крім приведеного вище поділу існують і інші основи класифікації право-порушень. Базуючись на наявності економічних, соціальних, політичних відно-син суспільства, розрізняють три види правопорушень: а) в сфері соціально-економічних відносин (власність, праця, розподіл і інші); б) в сфері побуту і дозвілля (сім'я, суспільний порядок); в) в суспільно-політичній сфері (діяль-ність державного апарату). Можлива класифікація правопорушень і за іншими критеріями (наприклад, в наукових цілях). Так, можна розрізняти правопору-шення, які посягають на духовні чи матеріальні блага, суспільні чи особисті ін-тереси, правопорушення в сфері нормотворчої діяльності.

Правопорушення по колу осіб: особисті і групові (колективні).

Груповими називаються правопорушення, скоєні об'єднанням дій членів групи, які характеризуються визначеним ступенем загальності інтересів, цілей і єдніс-тю дій.

Поряд із національним правом держав існує і міжнародне право. Поруше-ння міжнародно-правової норми є міжнародним правопорушенням, яке по-роджує міжнародно-правову відповідальність.

Міжнародні правопорушення - дії чи бездіяння суб'єктів міжнародного права , які суперечать нормам і принципам міжнародного права чи особистим зобов'язанням і завдають шкоду іншому суб'єкту, групі суб'єктів міжнародного права чи всій міжнародній спільноті.

Розрізняють міжнародні злочини і міжнародні делікти (проступки). До злочинів відносять работоргівлю, піратство, міжнародний тероризм), а до між-народних деліктів - порушення торгових зобов'язань).

Отже, ми визначили різні види правопорушень і можемо зробити висно-вок, що всі вони знаходяться в тісному зв'язку та взаємозалежності між собою.

Розділ 3. ПРИЧИНИ ПРАВОПОРУШЕНЬ. ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ

Говорячи про причини правопорушень доцільно вказати на деяку несхо-жість понять причини в філософії і кримінології. В філософії причиною назива-ють явище, яке при визначених умовах з необхідністю викликає (обумовлює) інше явище (наслідок). Зв'язок між причиною і наслідком носить закономірний характер, який означає, що дана причина в відповідних умовах кожен раз вик-ликає визначений наслідок. Таким чином, зв'язок між причиною і наслідком ха-рактеризується поняттями необхідності, неминучості. Під причиною в криміно-логії розуміють явище чи їх сукупність, яке породжує інше явище, що розгляда-ється як наслідок. Причини створюють можливість визначеного наслідку, для появи якого необхідні допоміжні умови, що не породжують даний наслідок, але створюють відповідні обставини для реалізації дії причини [23, с. 82-83]. В кримінології зв'язок між причиною і наслідком не розглядається як необхідний і зобов'я-зальний.

Отже, розрізняють такі види причин правопорушень: 1) за значущістю в обумовлюванні, детермінації правопорушень: основні - соціальні явища, яким належить визначальна, вирішальна роль у цьо-му процесі (наприклад, суперечність чинного законодавства основним правам людини, загальнолюдським моральним приписам; протиріччя між ним і потре-бами, інтересами тих чи інших соціальних груп і окремих осіб, якщо правова культура останніх відзначається неналежним рівнем; суттєві вади, недоліки законодавства); неосновні - явища, які лише полегшують вчинення правопору-шень, здійснюють такий вплив на фоні головних факторів, саме завдяки ним, тобто так звані фонові явища (наприклад, недосконалість обліку і охорони ма-теріальних цінностей, недостатній контроль за дотриманням правил техніки безпеки, правил дорожнього руху тощо). Останню групу явищ нерідко відобра-жають іншим, окремим поняттям: обставини (або умови), що сприяють вчиненню правопорушень; 2) за онтологічним статусом стосовно свідомості конкретної особи: об'єктивні - явища, що не залежать від неї (наприклад, недоліки в роботі дер-жавних органів); вони створені іншими поколіннями або природними силами. Типовими умовами, що сприяють зростанню злочинності у сучасному світі, визнаються урбанізація, екологічні проблеми, інші тіньові сторони цивілізації та технічного прогресу; суб 'єктивні