Слід зазначити, що участь у справі захисника, насамперед адвоката, є однією з найважливіших гарантій права на захист. Очевидно, що саме з метою забезпечення права на захист, законодавством України суттєво обмежено можливість відмови адвоката від виконання взятого на себе доручення, спрямованого на захист клієнта.

Як випливає із ст. 48 КПК України, адвокат не має права відмовитися від взятого на себе захисту.

Разом з тим закон передбачає обставини, що виключають участь захисника в кримінальному процесі: коли він уже брав участь у даній справі як слідчий, особа, яка провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільного по-зивача, цивільного відповідача; коли він вже допитувався або ще підлягає допиту як свідок у цій справі; коли він є родичем будь-кого із складу суду, обвинувача або потерпілого; коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернула-ся з проханням про ведення справи, або коли він брав участь у справі як перекладач або понятий; коли в розслідуванні чи розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках [6].

Адвокати — народні депутати України не можуть брати участь у справах проти держави, а також бути захисниками осіб, які обвинувачуються у державній зраді [9].

Таким чином, за наявності цих обставин адвокат може відмовитись від виконання обов'язків захисника. На цих же підставах його може усунути від участі в справі особа, що проводить дізнання, слід-чий, прокурор, суддя або суд. Перелік обставин, що виключають участь захисника в кримінальній справі, є вичерпним. Тому, наприклад, незнання мови, якою ведеться судочинство, не може бути підставою для усунення його від участі в справі. В цьому разі, згідно з ст. 19 КПК, має бути забезпечена участь в справі перекладача.

Необхідно відзначити, що приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення вимоги законодавства не можуть бути адвокатом дотримані.

Перед прийняттям доручення адвокату також необхідно враховувати, що у випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, що виходить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність у адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуванню в даному випадку, або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов'язаний до укладення угоди з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової
допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити
розумно необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість,
ретельність підготовки, оперативність при виконанні доручення,
окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній
ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних
інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому
строки виконання доручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна
суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. В
будь-якому випадку до укладення угоди з клієнтом адвокат
зобов'язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні
наслідки для результату виконання доручення, пов'язані з обсягом
зайнятості цього адвоката [16].

До підписання угоди про надання правової допомоги у
справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат повинен з'ясувати
всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні
наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і
вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. В будь-якому разі адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій,
що виходять за межі його професійних прав та обов'язків.

Варто зазначити, що існує ряд випадків, за яких адвокат може відмовитися від представлення інтересів клієнта:

коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення. У такому разі він зобов'язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.

якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними. У даному випадку адвокат повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату.
Якщо і при цьому не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту
доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення з
клієнтом угоди [48; c.3].

Крім того, статтею 41 Правил адвокатської етики передбачає умови, дотримання яких є обов’язковим для одностороннього розірвання адвокатом угоди про надання правової допомоги:

1) клієнт згоден на розірвання угоди, маючи достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення;
2) у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;
3) чинним законодавством не передбачено неможливість розірвання угоди про надання правової допомоги певного виду.

При цьому, без дотримання вище перелічених умов, адвокат може достроково розірвати угоду з клієнтом за однієї з наступних обставин: [16].

1) клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення, не зважаючи на роз'яснення адвоката;

2) клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;

3) клієнт, не зважаючи на роз'яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через