Ми зробили висновок, що адвокат не зацікавлений у наданні правової допомоги за призначенням передусім через невисокий розмір оплати. Тому, на практиці можуть скластися ситуації, за яких у випадку обов”язкової участі адвоката, підозрюваний, обвинувачений, підсудний буде позбавлений права на захист через неможливість оплатити послуги адвоката. З метою недопущення таких проявів, і встановлено обмежений перелік підстав для відмови адвоката від участі в кримінальній справі.

Участь адвоката в кримінальному процесі за призначенням не позбавлена ряду проблемних моментів. Зокрема, згідно роз”яснення ВСУ за відсутності у підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи їх родичів коштів для оплати юридичної допомоги, захисник може не призначатись. З таким твердженням не можна погодитись, так як залишення підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного без кваліфікованої правової допомоги в суді тільки з тих підстав, що вони за власний кошт не в змозі запросити адвоката, не відповідає духу і змісту не лише Конституції, а й міжнародним правовим актам.

Крім того, будь-яких негативних наслідків у разі відмови від участі у справі за призначенням для адвокатів практично не наступає, оскільки відповідальність настає тільки за винні дії. Деякі вчені пропонують вирішити зазначену проблему методом тиску.

На наш погляд, для вирішення цього важливого питання є більш адекватні шляхи. Головний із них полягає в створенні Національної палати адвокатів України як професійної самоврядної організації, яка змогла б пропорційно розподіляти роботу щодо виконання захисту за призначенням та здійснювала б доплату за роботу за призначенням за рахунок спонсорських коштів та внесків адвокатів.

Виконання цих функцій можливе тільки за умови, коли рішення НПАУ матимуть силу обов’язкових для всіх адвокатів та адвокатських об’єднань. Зокрема, буде надано право порушувати питання про позбавлення адвокатів, що систематично ухиляються від виконання захисту за призначенням, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю або вживати інших дисциплінарних заходів.

Актуальність встановлення підстав та порядку притягнення адвокатів до юридичної відповідальності за вчинені порушення під час представництва адвокатів у кримінальному процесі зумовлена тим, що притягнення особи до кримінальної відповідальності справляє вирішальний вплив на її подальшу долю.

Чинним Законом України „Про адвокатуру” встановлено наступний перелік дисциплінарних стягнень за порушення етичних засад у кримінальному процесі: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатськоюдіяльністю.

Для вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів утворюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. У разі грубого порушення адвокатом вимог Закону України "Про
адвокатуру", інших актів законодавства і Присяги адвоката України кваліфікаційно-дисциплінарна комісія рішення про припинення адвокатської діяльності та про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською Ключову роль у притягненні адвокатів до дисциплінарної відповідальності відіграє дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.

Процедуру розгляду дисциплінарних справ регламентовано Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженим Указом Президента України від 5 травня 1993 року N 155/93.

Вбачається необгрунтованою вимога Положення, згідно з якою рішення палати виноситься у відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу. На наш, погляд це суперечить принципу гласності і публічності, а тому необхідним є внесення змін до законодавства з метою усунення таких недоречних норм.

Серед новел, які пропонуються законопроектом у сфері відповідальності адвокатів є встановлення строку, протягом якого може розпочинатись розгляд справ про дисциплінарну відповідальність адвоката. Зокрема, згідно ст.50 законопроекту, дисциплінарне стягнення може бути застосоване до адвоката протягом місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку.

У ході дослідження, ми дійшли висновку про прогресивність статті 81 Правил адвокатської етики, у відповідності до якої, у випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам Правил, він може звернутися за роз'ясненням до відповідного регіонального дисциплінарного органу адвокатури.

Як видно з матеріалів дослідження, Закон України «Про адвокатуру» пе-редбачає лише дисциплінарну відповіда-льність адвокатів, хоча на нашу думку, слід передбачити і кримінальну відповідальність за порушення адвокатом вимог законодавства у кримінальному процесі. Таке твердження обгрунтовується тим, що представлення адвокатом інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного є надзвичайно важливим. У кримінальному процесі вирішується питання про винність підсудного, що є визначальним для його подальшої долі.

Перелік використаних джерел.

Конституція України. - Відомості Верховної Ради. – 1996. – N 30. – ст. 141.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року. - Відомості Верховної Ради . –1997. – N 40. – ст. 263.

Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у 1990 р.// Бюлетень законодавства і
юридичної практики України. –Київ.: Юрінком. –2000 р.– N 1.

Стандарти юридичної професії, прийняті Міжнародною асоціацією юристів у 1990 р.// Бюлетень законодавства і
юридичної практики України. –Київ.: Юрінком. –2000 р.– N 2.

Загальні принципи етики юристів: Затв. Міжнар. асоц. адвокатів [ІВА] і схвалені Спілкою адвокатів України в 1995 р. // Адвокат. - 1996. - № 1. – С.26-38.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. – К.: Велес, 2005.- 232 с.

Кримінальний кодекс України. - Відомості Верховної Ради . – 2001. – N 25-26.

Закон України „Про інформацію"// Відомості Верховної Ради . – 1992.