Для укладення договору комерційної концесії, необхідно щоб сторони погодили всі його істотні умови. „Під істотними розуміються умови про предмет договору, Умови, щи названі в законі як істотні, а також усі ті умови щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди”. Стаття 1122 називає істотні умови договору комерційної концесії. Інакше кажучи, якщо сторони не передбачають хоча б одну з зазначених умов, то договір буде вважатися неукладеним. Це, зокрема, означає, що при виникненні суперечки між сторонами або між однією зі сторін і третьою особою суд не буде застосовувати норми ЦК України про договір комерційної концесії ( Глава 76 ЦК України). Суд буде виходити з того, що між сторонами встановлені договірні відносини якого-небудь іншого виду (наприклад договір про надання „ноу-хау”, договір про поступку права на використання фірмового найменування або договорів дарування), і буде застосовувати відповідні правила про ці договори, або виходити з того, що взагалі ніякого договору між сторонами на укладено.

Згідно Господарського Кодексу України , винагорода є істотною умовою договору комерційної концесії. Договір комерційної концесії вважається неукладеним, якщо в ньому відсутня умова про винагороду, тому в цьому випадку сторони не обумовили одну з істотних умов.

Статтею 369 ГК України встановлений наступний порядок і форми винагороди за договором комерційної концесії:

у формі фіксованих разових платежів (по закінченню терміну договору або в порядку передоплати(;

у формі фіксованих періодичних платежів. У цьому випадку сторони визначають розмір винагороди, а також суму і термін наступного платежу;

у формі відрахувань від виторгу. У цьому випадку сторони визначають частини виторгу (у процентному відношенні), а також періодичність відрахуваня;

у формі націнки на оптову ціну товару, переданих правоволодільцем користувачеві для перепродажу;

в інших формах, передбачених у договорі комерційної концесії (знижки до оптової ціни правоволодільця, премії від окремих угод і т.д.).

Концесійний платіж вноситься концесіонером відповідно до умов договору комерційної концесії незалежно від наслідків господарської діяльності.

У разі надання концесії на об”єкт незавершеного будівництва або на створення (будівництво) нового об”єкта концесійні платежі вносяться з часу одержання концесіонером доходу від експлуатації об”єкта концесії, але не пізніше ніж через шість місяців після введення об”єкта в експлуатацію, визначеного умовами договору комерційної концесії

Концесійні платежі зараховуються відповідно до Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Методика розрахунку та гарничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Концесіонерам збиткових і низькорентабельних об”єктів концесії, які мають важливе соціальне значення, концесієдавець може надавати пільги щодо концесійних платежів, а також передбачати в договорі надання дотацій, компенсацій та пільг. Порядок визначення таких об”єктів, а також умови надання дотацій, компенсацій та пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як відзначалося вище, плата за договором комерційної концесії може набути форми разових перодичних платежів. Відповідно такі платежі використання нематеріальних активів правоволодільця в бухгалтерському обліку вважаються роялті та будуть відображені у складі витрат користувача незалежно від того, сплачуються вони нерегулярно чи періодично.

Сторони можуть розглянути і такий розповсюджений у міжнародній практиці варіант одержання винагороди як надання правоволодільцю акцій організації-користувача. Такий варіант може мати переваги при оподаткуванні (девіденди не пкладаються податком на додану вартість) однак у цьому випадку виплати виробляються за рахунок чистого прибутку користувача.

Можливо, для правоволодільця основною вигодою від укладення договору комерційної концесії з”явиться збільшення збуту своєї продукції й інших переваг, що зроблять необов”язковим для правоволодільця вимагати яку-небудь додаткову грошову винагороду. Однак бажано, проте, щоб договір комерційної концесії містив ціну. У гіршому випадку він буде вважатися неукладеним через відсутність однієї з умов договору. Крім того, відсутність винагороди робить договір безоплатним, що тягне його незначимість.

Від форми винагороди залежить оподаткування користувача.

Правоволоділець повинен передати користувачеві право користування фірмовим найменуванням і/або комерційним позначенням. Передача цих прав або хоча б одного з них є істотним для відмежування договору від інших ліцензійних договорів.

Якщо право правоволодільця на фірмове найменування і комерційне позначення припиниться без заміни їх новими аналогічними правами, то договір комерційної концесії припиняється.

Згоди користувача за договором комерційної концесії за зміну правоволодільцем свого фірмового найменування не потрібно.

Сторони можуть укласти договір комерційної концесії на строк або без вказівки терміну. Якщо термін визначений, то протягом трьох років користувач має переважне право укласти договір з правоволодільцем на умовах не менш сприятливих, чим умови договору комерційної концесії, що припинився. Правда, якщо правоволоділець все ж таки укладе новий договір комерційної концесії з третьою особою, то користувач не зможе заперечити дійсність цього договору або перевести на себе права й обов”зки користувача за цим договором. Якщо правоволоділець порушить переважне право користувача, то останній вправі вимагати відшкодування збитків.

Якщо строк договору не встановлений, то сторони вправі в любий час відмовитися від договору, повідомивши іншу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачено більш тривалий термін.

Сторони можуть визначити територію використання прав стосовно до визначеної сфери підприємницької діяльності користувача. Ця умова зустрічається в ліцензійних договорах.

Умову про теріторії не можна плутати з умовою про те, що користувач вправі реалізувати продукцію покупція (замовникам), що мають місце проживання на визначеній території.

Відповідно до п.2 ст.1122 Цивільного Кодексу України, договором комерційної концесії може бути передбачене зобов”язання користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється дія даного договору у