Щодо відповідальності сторін за договором комерційної концесії, то вона настає за наявності загальних підстав цивільно-правової відповідальності, зокрема вини.

Комерційна концесія припускає, що виключні права, які передаються, використовуються як правило, з метою розширення збуту товару, виконання робіт або надання послуг. Якість цих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем, має бути не нижче, ніж у правоволодільця. Останній у свою чергу зобов”язаний контролювати якість товарів (робіт, послуг), якщо договором комерційної концесії не передбачено інше. За таких обставин логічним є встановлення особливої відповідальності правоволодільця перед третіми особами за неналежну якість товарів (робіт, послуг). Така відповідальність може бути як субсидіарною, так і солідарною.

Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред”являються до користувача у зв”язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем за договором комерційної концесії. За вимогами, що пред”являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем (ст.1123 ЦК України).

Вимоги до якості товарів (робіт, послуг) встановлюються відповідно до договорів, які користувачі укладають з контрагентами. Умови відповідальності правоволодільця такі самі, як і користувача. При цьому правоволоділець несе відповідальність і тоді, коли якість його товарів (робіт, послуг) нижча, ніж у користувача.

Правоволоділець несе відповідальність незалежно від того, продаються товари споживачам чи іншим учасникам цивільного обороту.

Відповідальність правоволодільця настає тільки при невідповідній якості (але не кількості асортименту, комплектності, строків та інших умов договору користувача з його контрагентом).

Відмінність полягає в характері відповідальності правоволодільця – субсидіарної чи солідарної – пов”язаної, напевно, з тим, що користувач є виробником продукції (товарів), більш залежний від інструкцій (вказівок) правоволодільця щодо якості. Адже при простому продажу користувач, як правило, має справу з товаром, який виготовлений самим правоволодільцем – професіоналом у своїй сфепі. Щодо робіт (послуг), то інструкції правоволодільця мають манш важливе значення [24, с. 115].

Специфіка договору комерційної концесії (франчайзингу) полягає також і в тому, що франчайзинг стосується інтересів трнтьої сторони, яка безпосередньо не є стороною договору франчайзингу. Цією стороною є споживач продукції, яку реалізує або виробляє користувач (франчайзі) під ім”ям і за технологією правоволодільця (франчайзера). У зв”язку із цим важливою проблемою стає проблема відповідальності за договором комерційної концесії не тільки однієї строни перед іншою, а й кожної із сторін перед споживачем. Ця проблема недостатньо вирішена в новому Цивільному Кодексі України.

Те, що договір комерційної концесії торкається інтересів не тільки сторін договору, а й споживача, викликає необхідність більш чіткої регламентації всіх відносин, пов”язаних з цим видом договорів. Найбільш незахищеною ланкою в системі комерційної концесії ( франчайзингу) є споживач. Тому питання відповідальності сторін договору комерційної концесії і, передусім, відповідальність перед споживчем мають важливе значення.

Відповідальність сторін за договором комерційної концесії регулюється загальними правилами про відповідальність за зобов”язанням, однак специфіка франчайзинговиз зобов”язань зумовлює деякі специфічні особливості регулювання відповдальності сторін цього виду договорів. Норми, закладені у ст.1123 Цивільного Кодексу України, неадекватно вирішують проблему регулювання відповідальності сторін договору комерційної концесії, не повністю відображають специфіку франчайзингових відносин.

Умови про відповідальність за договором комерційної концесії (франчайзингу) необхідно диференціювати на дві категорії:

умови про відповідальність між сторонами франчайзингового зобов”язання (взаємна відповідальність), з умовним поділом їх на істотні та неістотні;

умови про відповідальність кожної сторони перед споживачем, залежно від типу договору франчайзингу (товарний, надання послуг, виробничий).

Відповідальність між сторонами договору. У главі 76 „комерційна концесія” ЦК України не передбачені спеціальні норми, що встановлюють взаємну відповідальність сторін договору комерційної концесії (франчайзингу). Однак така відповідальність зумовлена природою договорів цього виду. Метою договору комерційної концесії 9ранчайзингу) є врпвадженя в практику нового підприємця (користувача (франчайзі)) визначеного договором виду конкурентноспроможної підприємницької діяльності за рахунок використання досвіду та ділової репутації правоволодільця (франчайзера) для просування відповідних товарів і послуг на нових ринках збуту.

Таким чином, правоволоділець, надаючи користувачеві права на використання своїх засобів індивідуалізації, що опосередковують його ділову репутацію, ризикує у випадку неналежного виконання користувача своїх обов”язків втратити або погіршити свою репутацію. У будь-якому випадку правоволоділець понесе певні збитки, іноді до повної втрати своєї справи. Крім цього, передаючи користувачеві як обов”язковий елемент ліцензійної частини предмета договору комерційну таємницю, правоволоділець також ризикує понести збитки при повній або частковій втраті конфіденційності переданої інформації, що також може бути зумовлено неналежним виконанням обов”язків користувача щодо збереження комерційної таємниці [5, с.6].

Франчайзинг, як спосіб організації бізнесу є мережевою структурою. У зв”язку із цим якісна робота однієї ланки позначається на діловій репутації всії франчайзингової мережі, що функціонує під однією торговою маркою чи під одним фірмовим найменуванням. Утой самий час Користувач (франчайзі0, отримуючи систему правоволодільця (франчайзера) і права на використання об”єктів інтелектуальної власності останнього, вкладає в це чималі кошти також не без ризику зазнати збитків від неналежного виконання обов”язків правоволодільцем (франчайзером) або недосконалості системи правоволодільця (франчайзера).

Таким чином, умови про взаємну відповідальність сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) є гарантією збереження високої ділової репутації правоволодільця (франчайзера) і успішного функціонування всієї франчайзингової мережі, тобто виконання мети договору.

Відповідно до викладеного умови про взаємну відповідальність сторін договору комерційної концесії (франчайзингу) необхідно розділити на істотні й неістотні (факультативні) умови.

До істотни умов про взаємну відповідальність сторін слід віднести умови, без яких неможливе забезпечення виконання мети договору, а саме:

умови про відповідальність користувача