П Л А Н

Вступ 2

1. Поняття і склад судових витрат за чинним кримінально-процесуальним законодавством України 5

2. Процесуальний порядок відшкодування судових

витрат 12

3. Проблеми практики забезпечення відшкодування

судових витрат 15

Висновки 20

Список використаної літератури 24

Вступ

Кримінальний процес називають ще кримінальним судочинством. Це — терміни-синоніми, вони тотожні. Тут, мабуть, простежується певна данина традиції. Основний законодавчий акт, яким регулювалась у Росії кримінально-процесуальна діяльність, називався Статут кримінального судочинства. В СРСР такий акт називався Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік. Крім того (і це головне), вживання терміна «кримінальне судочинство» було зумовлено й бажанням підкреслити особливу роль суду в системі державних органів, альні справи поліція й слідчий суддя, який входить до складу суду й формально не залежить від прокурора. Кримінальне переслідування (кримінальний позов) обвинуваченого перед слідчим суддею здійснює прокурор. Він наділений повноваженнями, які забезпечують його які ведуть процес, і здійснюваного ним правосуддя у кримінальних справах.

Водночас слід зазначити, що правосуддя в кримінальних справах і кримінальний процес - поняття не тотожні. Правосуддя в кримінальних справах - це розгляд у судових засіданнях кримінальних справ і застосування встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних.

Таким чином, діяльність судді на стадіях порушення кримінальної справи, віддання обвинуваченого до суду та виконання вироку за змістом чинного законодавства про судоустрій не є правосуддям. Тим часом до поняття кримінального процесу входить вся різноманітна кримінально-процесуальна діяльність судці і суду, органів попереднього розслідування й прокурора в стадіях порушення кримінальної справи, попереднього розслідування і в усіх судових стадіях.

Слово «процес» (від лат. «ргосеsіs») означає просування вперед. Виникають і рухаються, розвиваючись і примножуючись, кримінально-процесуальні відносини, рухається вперед кримінальна справа при її розслідуванні та розгляді в суді.

Поняття «кримінальний процес» вживається в чотирьох значеннях: діяльність органів і осіб, яка стосується порушення, розслідування, судового розгляду та вирішення кримінальних справ; галузь права (кримінально-процесуальне право), що регулює цю діяльність; правова наука, що вивчає вказану діяльність і галузь права, яка її регулює; навчальна дисципліна, в ході викладання якої студенти й слухачі вивчають теорію кримінального процесу, кримінально-процесуальне право і кримінально-процесуальну діяльність.

Розрізняють три історичні форми кримінального процесу (в усіх його аспектах):

1) обвинувальний (змагальний),

2) інквізиційний (слідчо-розшуковий),

3) змішаний (континентальний).

Кримінальний процес — це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду по розкриттю злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності, вказаних органів один з одним, а також з громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими об’єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальна діяльність за своїм змістом являє собою систему передбачених законом процесуальних дій і рішень органів попереднього розслідування, прокурора, судді, суду та інших суб’єктів кримінального процесу. Ці процесуальні дії і рішення породжують процесуальні правовідносини або виступають їх наслідком. Процесуальні правовідносини можна розглядати як правову форму кримінально-процесуальної діяльності.

Елементами кримінально-процесуальних правовідносин є:

а) їх суб’єкти — всі учасники кримінально-процесуальної діяльності;

б) об’єкт — поведінка суб’єктів кримінального процесу;

в) процесуальні права і процесуальні обов’язки суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Основними завданнями кримінального процесу є:

- охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь;

- швидке й повне розкриття злочинів;

- викриття винних;

- забезпечення правильного застосування закону, з тим щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України).

Усі дії, пов’язані з провадженням кримінального судочинства так чи інакше пов’язані з витратами грошових коштів, які за загальним правилом є бюджетними та потребують відшкодування. Чинне кримінально-процесуальне законодавство визначає ці витрати не інакше як судові.

Об’єктом дослідження курсової роботи є сукупність теоретичних та практичних підвалин щодо визначення поняття, складу та процесуального порядку відшкодування судових витрат.

Предметом дослідження курсової роботи є судові витрати.

1. Поняття і склад судових витрат за чинним кримінально-процесуальним законодавством України

Під судовими витратами розуміють витрати органів дізнання, досудового слідства та суду під час здійснення ними провадження в тій або іншій справі, профінансовані з державного бюджету, тобто фактично витрати держави. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: навчальний посібник. – К., Юрінком Інтер, 2003. – С. 203.

При віднесенні тих чи інших витрат до судових варто виходити з правової сутності даного процесуального інституту. Стягнення судових витрат - не додатковий захід покарання за вчинений злочин. Не є воно і цивільно-правовим заходом, оскільки стягнення витрат відбувається не за договором чи цивільно-правовим зобов’язанням.

Наприклад, при стягненні за зобов’язанням, що виникає з заподіяння шкоди, відповідні суми стягуються з особи, що заподіяла шкоду. У кримінальному процесі витрати, що належать до судових витрат, стягуються не тільки без відома, а й часто навіть всупереч бажанню обвинуваченого; при стягненні суд керується кримінально-процесуальними нормами, а не цивільними (правовими чи процесуальними). У цьому, зокрема, виявляється характер кримінально-процесуальних відносин як одного з видів владних відносин. Перепадя О. Про відшкодування судових витрат у кримінальному процесі. – К. Право України. - № 1. – 2001.

Має значення і те, хто поніс витрати. До категорії судових витрат належать тільки витрати, понесені органами дізнання, досудового слідства і судом. Тому суми, що стягуються відповідно до ст. 93 КПК за оплату праці адвоката як захисника, призначеного судом, судовими витратами не є. Порядок їхнього стягнення регулюється спеціальною інструкцією про оплату праці адвокатів.

Нарешті, слід враховувати