Всі елементи доказової діяльності: збирання, перевірка та оцінка доказів нерозривно повязані між собою, зустрічаються на всіх стадіях процесу, в тих процесуальних формах які відповідають завданням конкретної стадії і встановленому в ній порядку провадження.

Доказування являє собою пізнавальний процес, якому притаманні єдність емоційного і раціонального суб’єктивного і об’єктивного, який проявляється у всіх його взаємопов’язаних елементах.

Доказування в кримінальному процесі-це практична діяльність яка чітко регламентована процесуальним законом.

У зв’язку з цим постає важливе питання про співвідношення доказування і оперативно-розшукової діяльності. Іноді стверджують, що оперативно-розшукова діяльність повинна розглядатися як складова частина етапів доказування, пов’язаних із виявленням доказів. Таке судження неправильне. Виявлення доказів не процесуальним шляхом ,поза передбаченим законом процесуальними умовами не допускається .Доказування є там ,де розпочинається процесуальна діяльність. яка врегульована нормами КПК, де виявлення предметів, документів, слідів злочину провадиться в установленому законом порядку і закріплюється уповноваженими на це особами-слідчим, особою, яка проводить дізнання прокурором і суддями. Зовсім не применшуючи значення оперативно-розшукової діяльності в розкритті злочину виявленні та затриманні злочинця, треба категорично підкреслити, що подібну діяльність ні за яких умов не можна розглядати як складову частину доказування. Ця діяльність може привести до виявлення необхідних джерел інформації, але взяті з них певні відомості, про факти можна використовувати тільки при проведенні слідчих і судових дій, у відповідності з процесуальним законом.

Доказування-це процесуальна діяльність органів слідства прокуратури і суду повязана з оперуванням доказів. Ця діяльність дуже складна і передбачає ряд етапів або елементів. Суб’єкти, які ведуть процес, повинні зібрати необхідні в справі докази, закріпити їх в порядку, встановленому законом, перевірити їх, відповідно оцінити і прийти до певних висновків у справі.

Отже, підсумовуючи сказане можна дійти висновку, що елементами процесу доказування як дослідження є збирання, перевірка та оцінка доказів і їх джерел.

Кримінально-процесуальне доказування регулюється нормами КПК,які в своїй сукупності називаються доказовим правом.

1.1. Критерії оцінки доказів та їх процесуальних джерел.

1.Належність доказів визначається їх придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування кримінальній справі, конкретизованого кримінальним законом,а також інших обставин,які мають у даній справі характер допоміжних або сукупність стосовно предмета доказування.

2.Достовірність доказів означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди.

3.Допустимість доказів визначається законністю джерела, умов і способів їх одержання.

4.Достатніми вважаються докази,коли в своїй сукупності дають можливість установити всі передбачені законом обставини справи на тому рівні знання про них,який необхідний для прийняття правильного рішення при провадженні у кримінальній справі.

Предмет доказування - це коло обставин, що підлягають дослідженню і встановленню у конкретній кримінальній справі з метою її правильного вирішення.

На практиці зустрічаються дві типові помилки у визначенні предмета доказування. Помилка, яка полягає в тому,що не досліджуються суттєві для справи обставини, призводить до того, що вони залишаються взагалі поза увагою, органів розслідування і суду,і справа вирішується неправильно. Незясування суттєвих обставин справи може призвести до того,що висновки органів досудового розслідування, а на припущеннях, що потягне за собою помилкові рішення.

Прогалини в дослідженні суттєвих обставин кримінальної справи призводить до неповноти досудового розслідування чи судового слідства,до судових помилок. Закон передбачає як одну з підстав до відміни чи зміни вироку-односторонність чи неповноту дізнання та досудового слідства.

Друга помилка в зясуванні предмета доказування полягає в надмірному розширенні кола обставин,які досліджуються у справі.

Це призводить до уповільнення досудового та судового слідства, захаращування справи зайвими не суттєвими для неї матеріалами.

В основі зясування предмета доказування у кожній кримінальній справі лежать норми матеріального кримінального закону та конкретні обставини справи.

Стаття 64 КПК України встановлює,що при провадженні кримінальної справи доказуванню підлягають:

-подія злочину(час,місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину)

-винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

-обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину,а також обставини,що характеризують особу обвинуваченого ,помякшують та обтяжують відповідальність;

-характер і розмір шкоди, завданої злочином,а також розміри витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння;

-причини і умови, які сприяли вчиненню злочину(ст.23 КПК України).

Деякі особливості має предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх (ст.433 КПК України ),у справах про застосування примусових заходів медичного характеру(ст.417 КПК) і у справах про протокольну форму досудової підготовки матеріалістів (ст.426 КПК).

Підлягають встановленню обставини,які дозволяють кваліфікувати обвинувачення за відповідною статтею КК України,відмежувати його від суміжних складів,коли таке розмежування здійснюється за ознаками обєктивної сторони.складу або обєкта злочинного посягання.

Винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.Слід встановити,чи скоїв обвинувачений діяння,яке втілюється йому в вину;прізвище обвинуваченого,його імя та по-батькові,рік та місце народження,національність,освіту та інші дані про нього,які дозволяють безперечно завірити його особу.

Коли вже доказаний факт вчинення діяння конкретною особою,необхідно зясувати,чи діяла вона при цьому умисно чи необережно,яка форма умислу та необережності.

Важливе кримінально-процесуальне значення мають мотиви і мета злочину,тому їх наявність,конкретний зміст і направленість повинні бути неодмінно доказані.

Увипадках,коли за обставинами справи виникають сумніви в психічному стані обвинуваченого,в його здатності усвідомлювати свої дії та керуватися ними,підлягає доказуванню його осудність.

В предмет доказування можуть входити обставини,які мають значення для вирішення справи;обставини,що відносяться до особи обвинуваченим віку,з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності(16 р.,а по деяких злочинах-14р.),факт,що обвинувачений є посадовою особою,тощо.

Обставини,що впливають на ступінь тяжкості злочину,а також обставини,що характеризують особу обвинуваченого,що помякшують та обтяжують відповідальність.

Статті 66-67 КК України передбачають ряд обставин,що помякшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.Одні з них характеризують особливості злочину

(його обєкт,обєктивну сторону злочину),інші наслідки злочину.Всі вони мають