-офіційними (довідки,характеристика,акти ревізії тощо),тобто повинні мати всі необхідні атрибути (дату,підписи,печатку);

-неофіційними,особистими (листи,телеграми,записки тощо).

У тих випадках,коли документи були,наприклад,знаряддя вчинення злочину зберегли на собі сліди злочину,були обєктом злочину дії,є продуктом злочинної діяльності,вони являють собою речові докази.

Під час оцінки завірених документів звертається увага на їх походження,наявність у посадових осіб або державних органів,організацій права на видачу відповідних документів,відповідність форми і змісту документа встановленим правилами.

Завірені документи можуть виходити і від громадян,якщо вони відповідають визначеним умовам складання і правильності їх змісту (договори,розписки,заповіти,тощо).

Зазначені документи можуть видаватися державними органами,організаціями і носять офіційний характер (характеристики,протоколи зборів організацій тощо.)

Документи цієї групи можуть надходити від громадян (листи,заяви,пояснення,в яких повідомляються відомості про обставини,які мають значення для справи).

Ці документи виникають поза кримінально-процесуальними правилами,які створюють певні гарантії отримання достовірних відомостей.Тому громадяни,від яких надходять ті чи інші документи,підлягають допиту з приводу обставин,повідомлених ними в документах.

Документи- докази зберігаються в матеріалах справи.Документи-речові докази підлягають огляду,приєднуються до справи окремою постановою або рішення суду.

Оцінка допустимості інших документів допускає перевірку наявності оригіналу і реквізитів офіційних і особистих документів.

Встановлення достовірності документа здійснюється шляхом аналізу змісту документа і порівняння його з іншими доказами.

Протоколи з відповідними додатками,складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів (ст.82 КПК).

При характеристиці цього джерела доказів слід звернути увагу на такі важливі моменти:

-у чинному законодавстві про оперативно-розшукову діяльність відсутня окрема норма,яка б установлювала вичерпний перелік оперативно-розшукових заходів з розкриттям їх змісту та порядку їх здійснення.Оперативно-розшукові заходи лише в загальній формі вказані в ст.8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність",яка встановлює права підрозділів,що їх здійснюють.Вичерпний перелік цих заходів,їх зміст і порядок регламентований у відомчих нормативно-правових актах;

-у відповідності зі ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"одні оперативно-розшукові заходи проводяться за рішенням суду,прийнятим за поданням керівника відповідного підрозділу (наприклад,проникнення до житла чи іншого володіння особи;зняття інформації з каналів звязку тощо),а інші-за рішенням керівника оперативно-розшукового органу(наприклад,контрольна та оперативна закупівля товарів,предметів і речовин,у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування протиправних діянь тощо);

-відмінність протоколу оперативно-розшукового заходу,про який вказує ч.2 ст.65 КПК,від зведення,довідки,рапорту є не лише визначення його як самостійного виду джерела фактичних даних у кримінальному процесі,а й те,що такий протокол за змістом повинен відрізнятися від вказаних оперативно-розшукових документів;

-КПК та законодавство про ОРД не містять спеціальних норм,які б встановлювали вимогидо рпотоколів з відповідними додатками до них,складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів і порядок їх складання та допущення до кримінального процесу.Виходячи з загальних вимог,які ставляться до доказів у кримінальному процесі,протоколи оперативно-розшукових заходів повинні відповідати тим вимогам що й протоколи слідчих дій,за винятком того,що в ході оперативно-розшукових заходів не беруть участь поняті;

-відповідно до ст.68 КПК органами досудового слідства,прокурором,судом можуть бути допитані як свідки всі особи які проводили оперативно-розшукові заходи,складали й підписували протокол,і стосовно яких є дані,що їм відомі обставини,які мають відношення до справи,а також витребувані технічні засоби,пристрої,за допомогою яких фіксувалися ці фактичні дані.

З метою нерозголошення відомостей про осіб,які проводили оперативно-розшукові заходи та брали в них участь,до зазначених осіб слід застосовувати ті самі засоби захисту,що й до осіб,які підлягають захисту у кримінальному процесі (ст.53 КПК).

2.3 Спеціальні дослідження експерта та позаекспертні дослідження в кримінально-процесуальному доказуванні.

У вирішенні завдань швидкого і повного розкриття кожного злочину важливого значенння набувають різноманітні позаекспертні дослідження речових джерел інформації.У літературі вони часто іметуються "попередніми дослідженнями","непроцесуальними дослідженнями","оперативним аналізом" або "попереднім вивченням слідів".

Безумовно,чим швидше й у більшому обсязі слідчий і оперативний робітник одержить корисної інформації у справі,тим реальніші шанси на те,що злочин буде розкритим,а злочинець викритий.

Тому такі дослідження найчастіше мають місце на початковому етапі розслідування,у стадії порушення кримінальної справи або до початку кримінального процесу,на етапі оперативно-пошукової діяльності,спрямовані на виявлення злочину,тобто тоді,коли необхідно швидко одержати якусь інформацію,відбитих у матеріальних слідах злочини,а умов,можливостей і юридичних передумов для виробництва експертизи немає.

Зважаючи на те,що однією з особливостей таких досліджень є оперативність швидкість дослідження,в літературі розглядалися проблеми провадження експрес-досліджень речових доказів про розслідування злочинів.

Вважають що правильно буде йменувати такі дослідження залежно від субєкта:спеціальними експертними дослідженнями,якщо вони проводяться експертом але не в рамках експертизи"позаекспертними дослідженнями",якщо вони виконані спеціалістом або слідчим в ході слідчих дій.Вони не завжди мають попередній характер,тому що можуть бути і неповторними.

Такі дослідження не вважаються непроцесуальними,оскільки вони можуть здійснюватися і у рамках слідчих дій (огляду,обслідування,огляду трупа).Той факт,що чимало експрес-досліджень можуть здійснюватися до початку кримінального процесу в рамках оперативно-пошукової діяльності,не дає підстав усі види таких досліджень вважати процесуальними.Виправданим буде поділяти всі види таких досліджень та спеціальні експертні і позаекспертні.

Поняття "позаекспертні дослідження",і "експертні дослідження" ширші,ніж поняття "попередні дослідження", "непроцесуальні дослідження","оперативний аналіз"або "попереднє вивчення слідів".

Висновки

Серед засобів доказування велику роль відіграє показання свідків.Показання свідків-це повідомлення особою відомих йому свідчень про факти,які мають значення для розслідування і розгляду кримінальної справи.

Свідка можна допитувати про факти,які мають відношення до справи,а також про особу обвинуваченого і потерпілого.

Свідчення на досудовому слідстві і в суді не тільки обовязок,а й громадянська повинність кожного в тому числі і родичів обвинуваченого.

Три категорії осіб,які ні за яких обставин не можуть бути свідками у справі,мають абсолютний імунітет свідка.Їх розглянуто відповідно до вимог ст.69 КПК України.

Свідок визначається обєктивними обставинами злочину і в цьому розумінні він незамінний.

При допиті неповнолітніх свідків важливе значення мають психологічні особливості та методика допиту.

Значне місце у кримінальному процесі відведено показанням потерпілого.Показання потерпілого-це