Не менш суттєвими для справи є обставини,які характеризують особу обвинуваченого.Вони можуть співпадати з обставинами,передбаченими ст.ст. 67-66 КК України.Але в багатьох випадках вони можуть включати більш широке коло обставин,які в своїй сукупності характеризують обвинуваченого як особистість(його поведінка в побуті,в колективі,ставлення до праці,наявність у нього нагород,почесних звань,стягнень,тощо).

Характер і розмір шкоди,завданої злочином і розміри витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Ці обставини можуть впливати кваліфікацію злочину або на міру покарання.Втаких випадках вони підлягають встановленню разом з іншими кваліфікуючими обставинами або обставинами,які впливають на ступінь і характер відповідальності винного.Іноді ці обставини набувають самостійний елемент предмета доказування.

Причини та умови,які сприяли вчиненню злочину.

Часто вони можуть вплинути на ступінь та характер відповідальності,мають суттєве значення для правильного вирішення справи і підлягають доказуванню у звичайному порядку.Невстановлення їх може потягнути відміну вироку;направлення справи на додаткове розслідування.Їхвиявлення може бути необхідне також для проведення профілактичних заходів та застосування заходів боротьби зі злочинністю.

1.2.Основні елементи доказування.

Розглянемо тепер кожний з елементів доказування.

1.Збирання доказів і їх процесуальних джерел-це врегульована КПК діяльність особи ,яка провадить дізнання, слідчого, прокурора ,судді і суду із виявлення і фіксації в процесуальних документах і додатках на них матеріальних та ідеальних слідів злочину або іншої події як доказової інформації.

Збираються докази здебільшого в стадії досудового розслідування але і суд може ,за власною ініціативою або за клопотанням учасників процесу доповнювати матеріали досудового слідства або дізнання ,викликаючи нових свідків, призначаючи експертизу.

Стаття 66 КПК України встановлює ,що збирання доказів здійснюється шляхом виклику осіб як потерпілих для дачі висновків і вимагати від підприємств ,установ ,організацій ,посадових осіб і громадян надання предметів і документів ,які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані і вимагати проведення ревізій ,вимагати від банків інформацію ,яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб ,у порядку та обсязі ,встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність ".Виконання цих вимог є обов’язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинуваченим, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами, організаціями.

Способами збирання доказів та їх процесуальних джерел є:

-проведення слідчих дій;

-призначення ревізій, перевірок;

-витребування необхідних даних та документів;

-прийняття предметів і документів;

-фіксація фактичних даних у ході проведення оперативно-розшукових заходів.

2.Перевірка доказів.

Всі зібрані докази в справі підлягають всебічній і об’єктивній перевірці особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом. Докази перевіряються шляхом аналізу, зіставлення з іншими доказами та їх джерелами, проведенням повторних або нових слідчих і судових дій. Так, при аналізі показань свідка з’ясовується, чи правильно він сприйняв описувану ним подію, чи немає суперечностей в його показаннях.

Одночасно ці показання зіставляються, наприклад, з показаннями обвинуваченого і, в разі виявлення суперечностей між ними, слідчий для усунення цього може поставити їм додаткові запитання або провести очну ставку.

Перевірка доказів проводиться для з’ясування питання про їх доброякісність .При цьому слід мати на увазі, що перевірка доказів тісно пов’язана з їх виявленням і закріпленням і, що по суті ,всі ці елементи доказування невідривні один від одного.

Перевірка доказів і їх процесуальних джерел передує їх оцінці і є необхідною передумовою останньої. Основна відмінність перевірки та оцінки полягає в тому, що перша здійснюється як за допомогою практичних дій, як і логічним шляхом, за допомогою лише розумової діяльності, друга ж винятково розумовою діяльністю.

3.Оцінка доказів.

Оцінити докази - означає з’ясувати їх переконливість, силу та придатність бути підставою для висновків у справі.

Оцінка доказів означає ,що суд, прокурор, слідчий і особа ,яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Внутрішнє переконання-це впевненість, що склалася у судді, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, в тому, що ними дано правильну оцінку всіх наявних у справі засобів доказування і всіх встановлених у справі фактів, і що правильним є отриманий таким чином висновок з усіх питань, які виникли в кримінальній справі, що розслідується і розглядається.

При оцінці доказів суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні керуватися законом. Це означає, що як сама оцінка, так і збирання та перевірка доказів повинні відбуватися в порядку і умовах, передбачених процесуальним законом.

Внутрішнє переконання слідчого, прокурора, судді - це не тільки метод оцінки ними доказів, але й результат цієї оцінки, її підсумок.

Закріплення доказів, виявлених особою, яка прова-дить дізнання, слідчим, прокурором та судом проводить-ся лише тими способами і в тих формах, що встановлені КПК. Правильне закріплення доказів і суворе додержан-ня норм, встановлених КПК, забезпечують як зберіган-ня доказів, так і можливість їх перевірки і відповідної оцінки.

Найважливішим елементом процесу доказування є оцінка доказів. Оцінити докази — означає визначити їх силу, переконливість, придатність. Отже, оцінка доказів — це розумова діяльність, що здійснюється в логічних фор-мах зі встановлення достовірності чи недостовірності до-казів, зібраних по справі, і визначення їх значення для вирішення даної справи. Оцінка доказів як один з етапів доказування відбувається на всіх стадіях кримінального процесу. Оцінка доказів регламентується ст. 67 КПК, в якій зазначено, що суд, прокурор, слідчий, особа, яка про-вадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх