Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Достовірність передбачає відомість, перевірюваність та добротність як самого джерела, так і способу одержання фактичних даних, надійність процесуального носія та засобів фіксації.

Забороняючи використання в доказуванні інформації, джерело якої невідоме або сумнівне, а також встановлюючи суворий порядок одержання доказових даних, закон тим самим турбується про використання в доказуванні не будь-яких, а тільки достовірних відомостей, фактичних даних.

Слово "факт" означає те, що сталося, відбулося насправді, що об'єктивно існує, те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності. В буквальному смислі "фактичні дані" — це дані, які відповідають дійсності, фактам. Це об'єктивна, адекватно відображуюча об'єктивну реальність інформація.

Доказуванням є дія по встановленню істинності будь-якого судження, положення (тези) на підставі інших суджень, істинність яких перевірена, за допомогою аргументів (посилок), істинність яких встановлена. Очевидно, що використання в доказуванні сумнівних, недостовірних даних може викликати помилкові висновки.

На підставі об'єктивних розбіжностей докази у кримінальному процесі можуть бути класифіковані:

а) за джерелом інформації:

—

—

б) за особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним:

—

—

в) стосовно обвинувачення:

—

—

г) стосовно факту вчинення злочину конкретною особою:

—

—

Первинні докази — це докази, які (як єдність змісту і форми} виникли безпосередньо в результаті розслідуваної події (залишки крові, слід пальця рука на віконному склі тощо).

Похідні докази — це докази, які являють собою результати "вторинного відображення" слідів злочину, що походять від первинних доказових джерел інформації (зліпок сліду взуття, який залишив злочинець на снігу, копія сліду знаряддя злому, виготовлена за допомогою спеціальної пасти, дактилоплівка з відбитком пальця руки, ксерокопія документа тощо).

Обвинувальні докази підтверджують обвинувачення чи обтяжуючі його обставини і навпаки, виправдувальні — спростовують обвинувачення чи вказують на пом'якшуючі обставини.

Прямі докази — докази, які дають пряму однозначну відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин, або ж вказують на те, що певна особа не могла його вчинити. Наприклад, показання свідка — очевидця вчиненого розбійного нападу, показання по-терпілого, відеозапис, що зафіксував подію злочину та дії осіб, які його вчинили. Прямі докази вказують на наявність чи відсутність обставин головного факту — складу злочину.

Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу злочину та інші обставини предмета доказування. Вони можуть вказувати на проміжні факти, які підтверджують предмет доказування у сукупності з іншими доказами.

Розділ 2

Предмет і межі доказування.

Межі доказування-це необхідна і достатня сукупність доказів,зібраних у справі.що забезпечує її правильне вирішення.

Під межами доказування у кримінальному процесі розуміють обсяг доказового матеріалу,який забезпечує надійне і достовірне встановлення обставин,що входять до предмета доказування.

Правильно встановити межі доказування означає:

1)забезпечити з необхідною повнотою зясування обставин,що входять у предмет доказування;

2)використовувати для цієї мети тільки допустимі докази і тільки в обсязі,необхідному для достовірних висновків у справі.

Межі доказування обумовлені:

-особливостями вчинення і приховання злочинів;

-особливостями процесу доказування у конкретній кримінальній справі;

-іншими обставинами обєктивного та субєктивного характеру.

2.1 Поняття доказів та їх джерел у кримінальному процесі.

Види джерел доказів.

Поняття джерел доказів.

Доказ-це логічна операція обгрунтування істинності якого небуть судження за допомогою інших істинних і повязаних з іншими судженнями.

Доказ складається з трьох елементів:

1)тези (судження,істинність якого обгрунтовують у процесі аргументації);

2) аргументів (доводів або підстав доказу-це вихідні теоретичні та фактичні положення,за допомогою яких обгрунтовують тези);

3)демонстація (це логічний звязок між аргументом і тезою).

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані,на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання,слідчий і суд встановлює наявність,або відсутність суспільно-небезпечного діяння,винність особи,яка вчинила це діяння,та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 65 КПК України)

Ці дані встановлюються:

-показаннями свідка;

-показаннями обвинуваченого;

-показаннями потерпілого;

-висновком експерта;

-речовими доказами;

-протоколами слідчих і судових дій ;

-протоколами з відповідними додатками,складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів;

-іншими документами (ч.2 ст.65 КПК України).

Із наведеної норми закону видно,що важливим елементом доказів є фактичні дані,тобто інформація про обставини вчиненого злочину,який має місце до провадження у кримінальній справі.

На жаль,закон не розкриває поняття "фактичні дані",а в теорії кримінального процесу з цього питання немає єдиної точки зору.Одні автори вважають,що це тільки дані про факти минулого,інші відносять до них тільки факти,треті-як дані про факти,так і встановлені факти.

Факти-це обєктивна реальність,яка існує незалежно від людини.Для того,щоб пізнати факт,необхідно сприйняти його безпосередньо або отримати про нього інформацію.Але,як вже зазначалося,злочин-це подія минулого,яка в момент доказування вже існує.Якщо ж слідчий або суддя самі сприймали подію.що розслідується або розглядається в суді,то вони стають свідками і їх участь у процесі як субєктів доказування виключається.

Вони можуть безпосередньо сприймати лише ту інформацію про злочин,яка зберігалася у свідомості інших людей або на матеріальних обєктах.

Таким чином,обставини,які мають значення для справи,пізнаються не за допомогою фактів реальної дійсності,а лише відповідностей про них.

Особливістю кримінально-процесуальних доказів є єдність відомостей про факти та їх джерел:доказове значення можуть мати лише ті відомості,які отримані з перерахованих у законі джерел.

Фактичні дані повинні бути отримані тільки з процесуальних джерел,вичерпний перелік яких наведений вище і закріплений відповідно в законі (ч.2 ст.65 КПК).Ці джерела можуть бути усними (показання свідка,показ потерпілого),письмовими(висновок експерта,протоколи слідчих і судових дій) або ж речовими.Їх називають ще процесуальною формою,засобом передачі та зберігання фактичних даних.

Поняття доказів має два значення:

по-перше,докази-це тільки ті факти,на підставі яких встановлюється злочин чи його відсутність,винність чи невинність тієї чи іншої особи у його вчиненні,а також