по-друге,доказами є передбачені законом джерела,з яких слідство і суд отримують відомостіпро факри,що мають значення для справи і шляхом яких дані факти встановлюються.

Ці факти,що є доказами у справі.встановлюються за допомогою певних відомостей про них.

Так,підчистка і підробка в документах висновком криміналістичної експертизи,спосіб життя обвинуваченого не на зароблені кошти-показання свідків.

Це передбачені законом як докази джерела відомостей про факти.

Доказ являє собою єдність фактичних даних (знання про предмет доказування чи інші обставини,що мають значення для справи(та законного джерела фактичних даних ) усного,письмового чи речового,отриманого процесуально оформленого в матеріалах справи у встановленому законом порядку.

Ст.64 Обставини,що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

При провадженні досудового слідства,дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1)подія злочину (час,місце,спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2)винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину);

3)обставини,що впливають на ступінь тяжкості злочину,а також обставини,що характеризують особу обвинуваченого,помякшують та обтяжують покарання;

4)характер і розмір шкоди,завданої злочином,а також розміри витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування від злочинного діяння.

Встановлення обєктивної істини у кримінальній справі становить основний зміст процесуальної діяльності органів дізнання,слідчого,прокурора та суду.

Під істиною в методології наукового пізнання розуміється відповідність наших уявлень,висновків,суджень щодо тих чи інших явищ,фактів чи властивостей предметів обєктивній дійсності.

Істинна-це повна і точна відповідність суджень реальної дійсності.

Істинна-це достовірне знання,що правильно відображає реальну дійсність у свідомості людей.Істина та помилка,як зазначають філософи,відрізняються одна від одної за тенденцією,напрямком,а також результати руху пізнання.В істині процес руху мислення йде шляхом обєктивно правильного відображення дійсності,створення пізнавального образу,що глибоко і всебічно осягає обєктивну дійсність в її сталих і можливих формах.Помилка-протилежний істині процес руху мислення,що йде шляхом перекрученого,спотвореного відображення дійсності.

Виходячи з цього,під істиною у кримінальному процесі слід розуміти відповідність висновків особи,яка провадить дізнання,слідчого,прокурора,суду щодо всіх суттєвих обставин справи (подія злочину,винність особи тощо) тому,що мало місце в дійсності.

Обєктивна істина-це така відповідність наших суджень дійсності,яка характеризується достовірністю,а якщо ж з достовірністю певна теза не зясована,а встановлена лише її ймовірність-всі сумніви тлумачаться і вирішуються на користь обвинуваченого.

Обєктивна істина-мета пізнавальної діяльності в кримінальному процесі.Істина розуміється як правда,достовірні дані про обставини предмета доказування.

Предмет доказування-юридично значимі обставини,які будучи з достовірністю встановлені,розкривають зміст юридично значимої істини.

У встановленні обєктивної істини,як і в теорії доказів,можна виділити декілька елементів:

-предмет доказування(доказуване)-коло обставин,що підлягають встановленню;

-субєкти доказування (доказувачі)-особи,на яких покладається обовязок встановлення обєктивної істини;

-засоби доказування (докази),дані що мають належність до справи,допустимість та достовірність фактичних даних;

-процес доказування (доказування)-діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці, оцінці та використанню доказів.

Предмет доказування-це коло обставин,які належать встановити у кримінальній справі.Якщо метою доказування є встановлення обєктивної істини,то предмет доказування вказує на те коло обставин,які утворюють юридично значимі елементи такої істини,а їх встановлення дозволяє розвязати справу по суті.

Предмет доказування у кримінальній справі визначений у ст.64 КПК України.Вона встановлює,що під час провадження попереднього слідства,дізнання та розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1)подія злочину (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2)винність обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину;

3)обставини, що впливають на ступінь та характер відповідальності обвинуваченого,а також інші обставини,що характеризують особистість обвинуваченого;

4)характер та розмір збитку,заподіяного злочином,а також розмір витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Зясування обставин, що належать до предмета доказування,має послідовно давати відповідь на запитання класичної форми юриспруденції:"Що,де,коли,ким,яким чином?"У цьому звязку,на наш погляд,логічніше предмет доказування сформульований у законі стосовно стадії судового розгляду.

Ст.324 КПК України визначає,що під час постановлення вироку суд повинен розвязати такі питання:

1)чи мало місце діяння,у вчиненні якого обвинувачеється підсудний;

2)чи містить це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;

3)чи вчинив це діяння підсудний;

4)чи винний підсудний у вчиненні цього злочину;

5)чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

6)чи є обтяжуючі чи помякшуючі відповідальність підсудного обставини та які саме.

Безсумнівно, предмет доказування має безпосередній звязок з нормами кримінального права. Останні визначають обєкт, обєктивну сторону, субєкт, субєктивну с торону сладу злочину, можуть вказувати на низку окремих обставин, за наявності яких те чи інше діяння може розглядатися як злочин.По-суті,норми кримінального права визначають уявну модель діяння,за вчинення яких має настати конкретна кримінальна відповідальність. Елементи цієї моделі вказують на обставини, наявність або відсутність яких необхідно доводити,для того щоб мати можливість розвязати справу по суті відповідно до закону.

Ці дані набувають доказового значення при дотриманні таких умов:

1)вони повинні належати до справи,мати значення для неї в силу того,що встановлюють або спростовують обставини,які підлягають доказуванню з метою правильного вирішення справи;

2)щоб ці фактичні дані виявлялися і закріплювалися тільки в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.

Сутність цих вимог полягає в тому щоб докази у кримінальній справі були зібрані уповноваженими на те посадовими особами чи органами держави (органом дізнання.слідчим прокурором чи судом),щоб ці особи і органи діяли в межах наданих їм законом повноважень.з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним законом способів,порядку і форми.Якщо,наприклад мова йде про показання свідка,потерпілого,обвинуваченого чи підозрюваного.то доказами вони можуть бути лише при умові отримання їх під час допиту,який повинен бути проведений в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. Ті ж відомості,які зібрані без дотримання встановленого процесуального порядку,не будуть служити доказами у кримінальній справі.

У кримінальному процесі докази кваліфікуються за такими критеріями:

1)за відношенням доказів до обставини, яка підлягає доказуванню,поділяється на:

-прямі,тобто ті,які безпосередньо вказують на цю обставину або ж на її відсутність, безпосередньо встановлюють або заперечують наявність події злочину і вчинення його