Важливим аспектом вдосконалення законодавства України є також уміле використання критеріїв, за якими можуть групуватися нормативні правові приписи – за однорідністю суб’єктів або об’єктів права; за юридичними фактами; за відповідальністю тощо.

ВИСНОВОК

Юридична техніка розглядається як складова техніки в праві. Цим узагальнюючим поняттям охоплюються: а) техніка в матеріальному значенні як сукупність певних матеріальних засобів, що використовуються в процесі юридичної діяльності; б) техніка діловодства як сукупність засобів документування в процесі юридичної діяльності; в) техніка збирання й аналізу інформації як сукупність спеціальних прийомів, конкретних пізнавальних операцій, що характеризують той чи інший метод збирання, обробки й аналізу інформації; г) юридична техніка.

Юридична техніка як явище знаходить своє застосування в усіх сферах юридичної практики. Безпосереднім її предметом виступають зовнішні форми останньої, якими виступають юридичні акти-документи, їх зібрання, збірники.

Юридична техніка класифікується: а) за видами правових актів, які обслуговуються даною сукупністю технічних прийомів і засобів на законодавчу (правотворчу) техніку і техніку індивідуальних актів; б) за змістом цих прийомів і засобів на засоби і прийоми юридичного вираження волі законодавця (або волі суб'єкта індивідуального акта) та на засоби і прийоми словесно-документального викладення змісту акта.

Нормотворча техніка є різновидом юридичної техніки. Термін “нормотворча техніка” є більш точним порівняно з термінами “правотворча техніка” й “законодавча техніка”. Так, термін “правотворча техніка” не враховує того, що: а) компонентами права можуть виступати й певні ненормативні явища, б) право об’єктивно формується в процесі життєдіяльності суспільства і знаходить своє відбиття в нормах позитивного права як результаті діяльності уповноважених суб’єктів. Термін “законодавча техніка” слід використовувати для позначення правил і засобів вираження змісту законів у вузькому (формальному) значенні.

Нормотворча техніка – це система вироблених теорією і практикою нормотворчості термінів, правил і нематеріальних засобів вираження змісту нормативного правового акта та юридичних конструкцій, використання яких забезпечує визначеність та доступність нормативно-правового матеріалу, системні зв’язки між нормативними правовими актами та їх приписами.

Юридичний термін - це слово (або словосполучення), яке вжите в законодавстві, є узагальненим найменуванням юридичного поняття, що має точний і визначений сенс, і відрізняється смисловою однозначністю, функціональною стійкістю.

Засоби законодавчої техніки охоплюють певні правила розробки, викладення і оформлення нормативно-правових актів. До вимог законодавчої техніки належать:

а) логічна послідовність викладення, взаємозв'язок нормативних приписів, що містяться в нормативному акті;

б) відсутність суперечностей у структурі акта і системі законодавства;

в) максимальна компактність викладених норм при належній глибині і всебічності їхнього змісту;

г) ясність і доступність мови нормативних актів;

ґ) точність і визначеність термінів та юридичних конструкцій;

д) скорочення кількості актів, виданих з одного й того ж питання, для полегшення користування ними.

Правила і засоби поділяються на такі групи: логічні, спеціально-юридичні, мовностилістичні, правила й засоби структурування. Правила нормотворчої техніки стосуються використання відповідних технічних засобів і не регулюють відносини між суб’єктами нормотворчого процесу. Засоби нормотворчої техніки мають нематеріальний характер.

Юридичні конструкції — це стійкі побудови нормативного матеріалу за особливими типами зв'язків його елементів, їх типовими схемами, моделями, в які втілюється „юридичний матеріал”.

У структурі нормотворчої техніки слід вирізняти законодавчу техніку і техніку підзаконних нормативних правових актів, які мають певні суттєві особливості, що зумовлено характерними відмінними властивостями законів і підзаконних нормативних правових актів.

Для сприяння у запровадженні нормотворчої техніки в практику нормотворення в Україні необхідно розвивати і удосконалювати практику цілеспрямованої підготовки кадрів для роботи у сфері нормопроектування; удосконалити окремі аспекти нормотворчого процесу; створити умови для ефективного функціонування спеціалізованих структур, діяльність яких спрямована на забезпечення високої юридико-технічної якості нормативних правових актів. Особливо важливим і корисним у цьому аспекті є підвищення ролі Академії правових наук України у науковому супроводженні нормотворчої діяльності на всіх її стадіях.

Для подальшого втілення нормотворчої техніки в практику нормотворення особливе значення мають уніфікація її правил і засобів, яка спрямована на досягнення єдності правил нормотворчої техніки, їх однозначності, а також стандартизація цих правил і засобів – санкціонування у встановленому порядку переліку чи іншого комплексу уніфікованих правил і засобів, які повинні застосовуватися при вираженні змісту нормативних правових актів в обов’язковому порядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Підручники:

Алексеев С. С. Общая теория права. — М., 1982.

Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. — М., 1999.

Алексеев С.С. Государство и право. – М.: Юрид. лит., 1996.

Законодательная техника / Под ред. Ю.А. Тихомирова. – М., 2000.

Карташов B. Н. Юридическая деятельность: проблеми теории и методологии. Автореф. дис... д. ю. н. - М., 1990.

Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права: Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 353 c.

Ковачев Д.А. Механизм правотворчествасуциалистического государства. – М., 1977.

Кравчук М.В. Теорія держави і права. Навч. посіб. Для підготовки до державного іспиту. – Тернопіль, 1999.

Пиголкин А.С. Подготовка проектов нормативных актов (организация и методика). – М., 1968.

Проблемы общей теории права и государства / Под ред. В.С. Нерсесянса. – М., 1999.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994.

Реформаторський А.А. Мысли о терминологии. М., 1986.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Харків. „КОНСУМ”, 2001. – 655 с.

Теоретические вопросы систематизации советского законодательства. - М., 1962.

Черданцев А. Ф. Теория государства и права. - М , 1999.

Ющик О.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні.- К., 1997.

Статті:

Биля І. Нормотворча техніка: поняття і загальна