Терміни на відміну від інших слів направлені на чітке відображення і вираз соціально організованої дійсності (наука, техніка, політика, право і т. д.), мають соціально-обов'язковий характер [12, c. 164]. Вони позбавлені емоційного забарвлення, об'єктивні, строгі і стійкі.

В порівнянні з основною масою слів термін більш точний. Він безпосередньо співвідноситься з поняттям, що позначається. У структурному відношенні термін може складатися з двох і більш слів (словосполучення), які складають нерозривну, достатньо мотивовану смислову єдність і, позначаючи певне поняття, не вживаються один без одного („юридична особа”, „значна шкода”, „ушкодження здоров'я” і т. д.).

Чим більше в законодавчому тексті термінів, тим більш він точний, чіткий, лаконічний. Справедливо пише В. М. Коган, що „вживання в законі винятково термінів - це ідеал, до якого право прагне і якого воно ніколи не досягає через складність самої дійсності, що становить предмет права і його ціль” [20, c. 106].

Юридичний термін - це слово (або словосполучення), яке вжите в законодавстві, є узагальненим найменуванням юридичного поняття, що має точний і визначений сенс, і відрізняється смисловою однозначністю, функціональною стійкістю.

Юридична термінологія є не що інше, як основний, найбільш інформативний пласт лексики мови законодавства, сприяючий точному і ясному формулюванню правових розпоряджень, досягненню максимальної лаконічності юридичного тексту. Займаючи в принципі незначний об'єм нормативного тексту, юридична термінологія є його базою, основним смисловим фундаментом.

Основний фонд юридичної термінології міститься в найважливіших законодавчих актах. Саме вони визначають термінологічні еталони, на них орієнтуються правотворчі органи, видаючи підзаконні акти. Конституція - джерело основоположних юридичних термінів.

Однією з характерних рис юридичної термінології є її загальнопоширеність. Найрізноманітніші суспільні відносини є предметом правового регулювання. Практично немає такої сфери життя, якої б прямо або побічно не торкалося право. Тому в нормативних актах використовуються і побутова лексика, і номенклатура виробів, і найменування різних послуг, словарний склад самих різних галузей знання (медицини, техніки, космонавтики і т. д.).

Класифікація термінів, використовуваних в законодавстві, важлива в першу чергу для впорядкування правової інформації, для її автоматизації. На жаль, до теперішнього часу відсутні науково відпрацьовані принципи і критерії логічної специфікації юридичних термінів з урахуванням їх практичного значення в тій або іншій сфері правових відносин, без чого будь-яка класифікація виглядає досить умовно, схемно, неповно. Очевидно, можна класифікувати термінологію, використовувану в законодавстві, наприклад, за вертикальним і горизонтальним принципами. На вершині вертикальної термінології буде термінологія, закріплена в Конституції, Основах законодавства. По суті, це є загальноправова термінологія, яка системно об'єднує терміни, що так чи інакше функціонують у всіх галузях законодавства, виражаючи і позначаючи поняття широкого узагальненого значення (соціалістична держава, державний орган, посадова особа, громадська організація, компетенція, правомочність, законодавство, закон, рішення, недоторканність особи, законні інтереси і т. д.). Горизонтальна термінологія охоплює різні види міжгалузевої і галузевої термінології. Міжгалузева термінологія - це термінологія, використовувана в декількох галузях законодавства (матеріальна відповідальність, значна шкода, вина і т. д.). Відмінною рисою галузевої термінології є те, що вона грунтується на наочно-логічних зв'язках і відносинах відповідних понять, що відображають специфіку конкретної сфери правових відносин. Отже, галузева термінологія обслуговує особливу галузь законодавства, тобто утворює галузеве термінологічне поле, яке не співпадає ні з загальноправовим, ні з міжгалузевим термінологічними полями – ширшими в змістовному і функціональному відношенні (операція, давність здійснення злочину, розлучення і т. п.).

Терміни, використовувані в законодавстві, можна класифікувати і по інших підставах. Наприклад, як у загальноправовій або міжгалузевій термінології, так і в галузевій можна виділити терміни родового і видового значення („правопорушення” і „адміністративне правопорушення”; „трудовий стаж” і „безперервний трудовий стаж”; „механізатор” і „тракторист”, „комбайнер”; „державний лісовий фонд” і „колгоспні ліси” і т. д.).

Розрізняються терміни: 1) загальновживані, 2) загальновживані, які мають в нормативному акті вужче, спеціальне значення, 3) суто юридичні, 4) технічні.

Загальновживані терміни - це звичні, широко поширені найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які у однаковій мірі використовуються в побутовій мові, в художній і науковій літературі, в ділових документах, в законодавстві. Такі терміни прості, загальнозрозумілі. У законодавстві вони використовуються в загальноприйнятому значенні і ніякого спеціального значення в собі не містять („знахідка”, „масові отруєння” і т. д.).

Частота вживання даних термінів досить значна в нормативних актах.

Загальновживані терміни не завжди зручні. Їх зміст часто багатозначний, допускає різні тлумачення. Вони можуть застосовуватися те в одному, то в іншому значенні. Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення очевидне для всіх і не породжує яких-небудь сумнівів в даному контексті. Використовуючи загальновживані терміни в нормативних актах, законодавець повинен забезпечити їх тлумачення в тій або іншій формі, щоб було гранично ясне значення.

Багато термінів, узятих з буденної мови, набувають в нормативному акті особливе, точніше, спеціальне значення. Їх перевага в порівнянні з загальновживаними у тому, що при максимальній стислості вони найточніше позначають потрібне поняття.

Важливо, щоб спеціальне значення загальновживаного терміну було очевидним. Звичайно таким термінам в законі даються визначення. Якщо цього немає, значення терміну визначається виходячи із загального контексту. При першому вживанні терміну із спеціальним значенням щоб уникнути надмірно широкого або неточного тлумачення доречно давати до нього відповідні нормативні роз'яснення [23].

У нормативних актах вживається багато термінів, запозичених з різних областей науки, техніки, мистецтва, а також професіоналізми. У літературі за ними закріпилося найменування „технічні терміни” (наприклад, „діапозитив”, „мікрофарада”, „фонограма”). В процесі застосування норм права в різних сферах суспільного життя без спеціальних технічних термінів обійтися часто