Формування складу третейського суду в постійно діючому
третейському суді здійснюється в порядку, встановленому
регламентом третейського суду.

Формування складу третейського суду в третейському суді для
вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому
сторонами.

Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу
третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного
спору здійснюється в такому порядку:

1) при формуванні третейського суду в складі трьох і більше
третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну
кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські
судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення
непарної кількості третейських суддів.

Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної
кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання
прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані
сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення
чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд
спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути
переданий на вирішення компетентного суду;

2) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею
одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з
пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони
не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в
третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на
вирішення компетентного суду.

Головуючий складу третейського суду у справі та третейський
суддя у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 1 частини
третьої цієї статті, обираються не менш як двома третинами від
призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого
голосування.

Сторони та призначені чи обрані ними третейські судді при
призначенні чи обранні у відповідних випадках третейських суддів
або головуючого складу третейського суду повинні забезпечувати
додержання вимог цього Закону.

Стаття 18. Вимоги до третейських суддів

Третейські судді не є представниками сторін. Третейським
суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи
опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а
також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні
якості, необхідні для вирішення спору.

Третейськими суддями не можуть бути:

особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають
під опікою чи піклуванням;

особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами
безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;

особи, які мають судимість;

особи, визнані в судовому порядку недієздатними.

У разі одноособового вирішення спору третейський суддя
постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну
освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності
вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу
третейського суду.

При вирішенні спору третейським судом для вирішення
конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові
вимоги до третейських суддів.

Стаття 19. Підстави відводу чи самовідводу третейського судді

Третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а
після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу:

якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у
результаті розгляду справи;

якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які
беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами
в особливих стосунках;

на його прохання або за спільним рішенням сторін;

у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави
вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді
до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи
призначення;

у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи
обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у
конкретній справі;

у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам,
встановленим статтею 18 цього Закону;

якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який
прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових
повноважень, наданих державою.

Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій
вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена
чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в
будь-якій іншій якості.

У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою
сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи
самовідводу третейського судді.

Стаття 20. Порядок відводу чи самовідводу третейського судді

У разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи
призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа
повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для
відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 цього Закону.

Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони
про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у статті 19
цього Закону, що виникли після початку третейського розгляду, та
заявити самовідвід.

За наявності підстав, зазначених у статті 19 цього Закону,
сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді
лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу
призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій
стороні після його призначення чи обрання. Сторони можуть
погоджувати процедуру відводу третейського судді у третейському
суді для вирішення конкретного спору.

Процедура відводу третейського судді у постійно діючому
третейському суді визначається регламентом третейського суду з
додержанням вимог цього Закону.

Якщо в третейській угоді або у регламенті