ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………4

РОЗДІЛ І

Поняття ознаки, принципи юридичного процесу…7

Поняття юридичного процесу…………………………………….7

Ознаки юридичного процесу……………………………………...9

Принципи юридичного процесу………………………………….14

РОЗДІЛ ІІ

ВИДИ ЮРИДИЧНОГО ПРОЦЕСУ………………………………….18

2.1. Правотворчий процес……………………………………………..18

2.2. Правозастосовчий процес………………………………………..30

2.3. Установчий процес………………………………………………..38

2.4. Контрольний процес……………………………………………….39

2.5. Цивільний процес………………………………………………….40

2.6. Кримінальний процес………………………………………………43

2.7. Адміністративний процес……………………………………….....46

РОЗДІЛ ІІІ

СТАДІЇ ЮРИДИЧНОГО ПРОЦЕСУ……………………………………52

3.1. Стадії правоутворення і правотворчого процесу……………………52

3.2. Правозастосовчий процес……………………………………………..54

3.3. Стадії господарського процесу………………………………………..59

3.4. Стадії адміністративного процесу…………………………………….66

3.5. Стадії цивільного процесу…………………………………………..73

3.6. Стадії кримінального процесу………………………………………..74

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..82

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………83

Вступ

Актуальність теми дослідження. Найважливішою умовою розвитку української держави є зміцнення її правових основ. Ефективність здійснюваних перетворень знаходиться в прямій залежності від якості реалізації нормативно – правових актів. Через це проблеми реалізації права, застосування його норм, процесуальної форми в сфері права висуваються на перший план, притягують до себе значну увагу юридичної науки і практики. Дослідження питань юридичного процесу, форм і методів реалізації права дозволяє підвищити інструментальну цінність права, відкрити нові можливості підвищення його ролі з метою формування правової держави, демократизації суспільного життя, створення стабільної обстановки у суспільстві. Дослідження теоретичних основ юридичного процесу є лише частиною широкої проблеми юридичного процесу взагалі, яку без перебільшення можливо вважати досить актуальною в правознавстві починаючи з XIX століття, тобто з того часу, коли в кінцевому результаті сформувалось вчення про правову державність. Разом з тим, необхідно констатувати той факт, що проблема юридичного процесу не вирішена і до сьогодні, оскільки в результаті багато численних дискусій про можливість і неможливість визнання єдності юридичного процесу, питання залишається відкритим. Незважаючи на значну кількість наукових праць, що були підготовлені як в Україні, так і в інших країнах СНД, ми не можемо констатувати той факт, що проблема юридичного процесу як загальнотеоретичної категорії є повністю дослідженою. І на сьогодні в ній продовжує залишатись багато проблемних, дискусійних чи практично не досліджених питань. Особливо це стосується питань поняття, принципів та ознак юридичного процесу, процесуальних правовідносин та ефективності процесуальної форми реалізації права. Незадовільний стан розробки проблем юридичного процесу і зумовлює актуальність обраної теми дослідження та впливає на вибір об’єкта і предмета дослідження.

Теоретична база дослідження. Автор сперався на результати теоретичних досліджень представників вітчизняної і зарубіжної науки, які праюють в галузі теорії в галузі теорії держави і права, цивільного процесуального права, кримінального-процесуального права та інших юридичних наук, зокрема:

А. Венгерова, Ю. Грошевого, А. Колодія. В. Копейчикова, В. Короля, М. Кравчука,

Н. Матузва, А. Олійника, П. Рабиновича, О. Скакуна, Ю. Тодика. М. Штефана.

Мета і завдання дослідження. Метою є забезпечення внеску у вдосконалення теоретичних знань про юридичний процес, його ознаки, особливості, види стадії, сприяння вирішення деяких теоретичних питань.

У відповідності з метою дослідження автор ставить перед собою наступні завдання:

визначити поняття юридичного процесу як правової категорії, його особливості;

охарактеризувати систему принципів юридичного процесу з врахуванням внутрішньої структури самого процесу;

визначити особливості та ознаки правотворчого, правозастосовчого, установчого та контрольного процесу;

проаналізувати ознаки, принципи особливості цивільного, кримінального, адміністративного та господарського процесу;

дослідити особливості стадій усіх різновидів юридичного процесу.

Об’єктом дослідження є юридичний процес: поняття, види і стадії.

Предметом дослідження є особливості, тенденції, ознаки юридичного процесу, його видів і стадії.

Методологічною основою дипломної роботи стали наукові принципи та методи що забезпечують об’єктивний та всебічний аналіз в процесів і явищ суспільного розвитку. У роботі використано системний метод, філософські категорії загального та особливого. Метод застосовувався, зокрема, при аналізі понять: юридичний процес, правозастосовчі процес, цивільний процес. Філософські категорії загального та особливого застосовувалися, зокрема, при аналізі юридичного процесу та його особливості. Широке застосування у роботі знайшли категорії та способи формальної логіки: поняття, визначення, узагальнення тощо. Це надало можливість виявити загальне та особливе в процедурах, сконструювати модель юридичного процесу та дати характеристику його змісту, структурі, видам та стадіям.

Наукова новизна дослідження визначається вибором недостатньо вивченої теми - поняття юридичного процесу його види і стадії. Елементи наукової новизни полягають у наступному:

1) комплексному дослідженні юридичного процесу як полі структурної юридичної категорії;

2)характеристиці процесуальних правовідносин як форми виразу та реалізації процесу;

3)аналізі видів та системи принципів процесу, серед яких несуперечливість, неупередженість, законність, гуманізм;

4)вивченні проблеми ефективності процесу правотворчості та право реалізації;

5)аналізі стадії усіх різновидів юридичного процесу.

Розділ I

Курс на побудову в нашій країні правової держави вимагає теоретичних розробок проблем усіх різновидів юридичного процесу. До сьогоднішнього часу в науковій літературі відсутнє єдине загальновизнане відношення юридичного процесу. Більшість учених-юристів визначають такі правові форми державної діяльності: правотворчість, правозастосування, правосуддя, контроль. На основі аналізу цих форм діяльності держави можна дійти висновку, що всі вони мають однакові ознаки, тобто всі вимагають розгляду юридичних справ, здійснюються на ґрунті норм права і завжди зумовлюють відповідні юридичні наслідки. До того ж ця діяльність тільки уповноважених суб’єктів, характеризується визначеністю компетенцій, функцій й повноважень цих суб’єктів. Одні (органи держави і посадові особи) виконують організаційну функцію, на них покладається відповідальність за результат процесу, інші (позивачі, потерпілі, відповідачі, ін), мають ряд прав і гарантій і можуть розраховувати на охорону їхньої особистості і законних інтересів. Результат такої діяльності фіксується в офіційних документах, регулюється процесуальними нормами і забезпечується правилами юридичної техніки [12, с.266-269].

Теорія і практика юридичного процесу є результатом об’єктивних процесів інтеграції диференціації знання, що відбувається як усередині юрисдикції, так і на стиках її із суміжними знаннями. Свідчення тому є усе більше проникнення етики і психології в юридичну науку і практику [9, с.61].

Отже, юридичний процес (лат. рrocessus – рух уперед; англ..juridical process) – урегульований процесуальними нормами