переконання», який був би необхідним і достатнім для ухвалення рішення.
II. Встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм (юридична кваліфікація фактичних об-ставин справи).
Юридична кваліфікація фактичних обставин справи — правова оцінка всієї сукупності обставин справи шляхом співвіднесення даного ви-падку з певними юридичними нормами.
Юридична основа справи встановлюється після визначення того, що фактичні обставини справи перебувають у сфері законодавчого регулювання.
Юридична кваліфікація фактичних обставин складається з таких підстадій:
Вибір галузі, підгалузі, інституту права і знаходження норми, яка може бути застосована до даного випадку. Не можна підганяти факти під гіпотезу обраної норми.
Перевірка дійсності тексту того акта, у якому утримується шукана норма — встановлення офіційного тексту норми. Не слід шу-кати норму в неофіційних текстах і не можна посилатися на них.
3. Перевірка чинності того акта, у якому утримується норма. Щоб бути упевненим у тому, що обрана норма є чинною, слід керуватися останньою редакцією офіційного видання закону з усіма змінами і до-повненнями на день застосування норм права.
4. Аналіз норми з погляду її дії в часі, у просторі і за колом осіб. Правозастосувач зобов'язаний встановити:
а) чи діяла норма права в момент, коли відбувалися досліджувані
обставини;
б) чи діє вона в момент розгляду конкретної справи;
в) чи діє вона на території, де розглядається справа;
г) чи поширюється вона на осіб, пов'язаних з цією справою.
При визначенні дії закону в часі необхідно дотримуватися правила:
«Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідаль-ність особи» (ст. 58 Конституції України).
5. Вирішення колізій норм при виявленні протиріч або розбіжностей
змісту норм у чинних актах. Наприклад, якщо виявлена колізія норми
загальної і спеціальної застосовується спеціальна в силу дії правила:
«спеціальна норма скасовує дію загальної у випадках, передбачених
першою».
III. З'ясування змісту норми права, її тлумачення. Тлумачення необхідний елемент правозастосовної діяльності.
Необхідна перевірка, чи було офіційне тлумачення норми. Якщо правотворчий орган видав нормативно-правовий акт, а потім — акт, у якому дано офіційне тлумачення, то таке тлумачення є обов'язковим для того, хто застосовує норму.
Недостатньо перевірити, чи було офіційне тлумачення. Правозастосовний орган (в особі уповноваженої особи) має сам тлумачити норму права, оскільки без тлумачення її не можна застосовувати. Адже норма права має загальний характер і в кожному конкретному випад-ку правозастосування слід установити, чи охоплюється цей випадок її дією. До того ж не кожна норма права викладена в нормативних актах чітко і ясно.
IV. Вирішення справи і документальне оформ-лення прийнятого рішення.
1. Ухвалення правозастосовним суб'єктом індивідуального держав-но-владного рішення про взаємні права і обов'язки (їх підтвердження, встановлення, зміна або припинення) осіб, яким належить реалізувати норму права. На цій стадії остаточно встановлюється, чи достовірні факти і чи достатні вони для ухвалення рішення [21, с.586-589].
3.3.Господарський процес
Стадії господарського процесу – це система процесуальних дій господарського суду та учасників процесу, спрямованих на розгляд і вирішення по суті господарського спору [6, с.21].
Господарський процес складається з таких стадій:
Порушення провадження у справі;
Підготовка справи до розгляду: вирішення питання залучення іншого відповідача, третіх осіб, вжиття заходів щодо забезпечення позову, можливість розгляду справи особи особисто або за участю представника;
Судовий розгляд;
Прийняття рішення;
Виконання судового рішення;
Оскарження рішення: апеляція, касація, «повторна» касація (прирівняна з цивільним процесом як виняткові обставини);
Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- Порушення провадження у справі
Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прий-няття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні госпо-дарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підго-товки справи до розгляду в засіданні. (стаття 64 ГПК України) [4, ст.64].
- Дії судді по підготовці справи до розгляду:
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення госпо-дарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготов-ці справи до розгляду:
вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відпові-
дача та про виключення чи заміну неналежного відповідача;
викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково;
зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, дер-жавні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розра-хунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;
вирішує питання про призначення судової експертизи;
прова-дить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаход-ження;
вирішує питання про визнання явки представників сторін у засі-дання господарського суду обов'язковою;
вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі по-яснень по суті справи;
вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємс-тві, в організації;
9) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;
10) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своє-
часного розгляду справи (стаття 65 ГПК України).
- Судовий розгляд
Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським су-дом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник го-лови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не