Нововиявлені обставини – це такі обставини, які стосуються предмета доказування у кримінальній справі й існували на момент набрання вироком чи іншим судовим рішенням законної сили, але не були відомі при судовому розгляді справи і спростовують через їх попередню невідомість та істотність висновку, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об’єктивній дійсності [13, с.82].

Відповідно до ст.405 КПК України нововиявленими обставинами визначаються:

фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок;

зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення, які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Певні обставини можуть бути визнані нововиявленими за таких умов:

обставини, як наводяться як привід для відновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і вимагають окремого дослідження;

ці обставини повинні мати суттєве значення для справи;

неможливість урахування цих обставин під час провадження у справі та постановлення вироку у зв’язку з невідомістю їх на цей момент суду;

виявлення таких обставин тільки після вступу вироку у законну силу;

їх спеціальне розслідування прокурором або, за його дорученням, слідчим.

Висновки

У дипломній роботі наведено теоретичне узагальнення юридичного процесу, що полягає у дослідженні, його особливості, критеріїв класифікації, стадійності. До сьогоднішнього часу в науковій літературі відсутнє єдине загальновизнане визначення юридичного процесу.

З тих висновків, що зроблені у дипломній роботі, найбільш загальними і важливими є такі:

1. Аналіз терміну «юридичний процес» провів до висновку, що він завжди проходить у межах процесуальної форми, що являє собою врегульовані системою правових норм умови та послідовність провадження окремих процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень, взяті у сукупності.

2. В Україні процесуальна форма визначається конституційним, галузевим і спеціальним законодавством.

3. Процесуальні норми, формуючи юридичний процес, повинні визначати: цільове призначення процесу; тип основаних відносин; коло осіб, які беруть участь у процесі; дії що здійснюються учасниками процесу; послідовність здійснення цих дій; строки і місце здійснення дій у юридичному процесі; правові засоби, що забезпечують функціонування процесу.

4. За критеріями поділу юридичного процесу вченні-теоретики розділилися на дві сторони. Одні приймають класифікацію юридичного процесу за функціональною ознакою, інші – за галузями права. Я вважаю, що слід розглядати два критерії класифікації юридичного процесу, так, як це дає можливість детальніше дослідити юридичний процес, як правову категорію.

5. Аналіз видів юридичного процесу привів до висновку, що всі вони ґрунтуються на нормах законодавства та принципах: гуманності, демократизму, гласності, законності, толерантності, водночас характеризуючися різними стадіями.

Список використаних джерел

Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 р. // Київ – Видавництво А.С.К. – 2006.

Цивільний процесуальний кодекс України: Прийнятий 18 березня 2004 р. // Київ – ВЕЛЕС – 2005.

Кримінально-процесуальний кодекс України: Затверджений законом від 28 грудня 1960., ВВР, 1961, №2 ст. 15 із змінами та доповненнями станом на 21 березня 2005 р. // Київ – ВЕЛЕС – 2005.

Господарський процесуальний кодекс України: Прийнятий 6 листопада 1991 р. // Київ – ВЕЛЕС – 2008.

Кодекс адміністративного судочинства України: Прийнятий 8 вересня 2005 р. // Харків – ПП «ІГВІНІ» – 2005.

Науково-практичний коментар господарського процесуального кодексу України / за ред. О.І. Харитонової – К.: «Істина», 2007.

Бандурка О.М. Адміністративно-процесуальне право України / Юрінком Істина – 2005.

Бичкова С.С. Цивільне процесуальне право / навч. посібник - Атіка – 2006.

Венгерова А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – М. ИКФ «Омега-Л», 2002.

Грошевий Ю.М. Кримінально-процесуальне право / юрид. енциклопедія – Т.3 – К., 2001.

Зайчук О.М. Теорія держави і права / Київ Юрінком Інтер – 2006.

Колодій А.М., Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права – К., Юрінком, 1997.

Король В.В. Судові стадії провадження у кримінальних справах: Навч.посібник / Івано-Франківськ. – Гостинець – 2006.

Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти) / Навч.посібник – Київ – Атіка – 2003.

Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права / Навч.посібник – Тернопіль – Карт-бланш – 2002.

Матузова Н.И., Малько А.В. Теория государства и права / курс лекций – Москва – Юристь – 2000.

Нерсесянц В.С. Теория права и государства – М.: «Норма» - 2001.

Нор В.С. Цивільно-процесуальне право України / Харків – Юрінком Інтер – 2004.

Олійник А.Ю. Теорія держави і права / Навч.посібник – Юрінком Інтер – 2001.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави – К., 1994.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права / Підручник – «Еспада» - 2006.

Теория юридического процесса / под.ред. В.М.Горшшенива – Харьков – 1985.

Теорія держави і права / Навч.посібник для підготовки до державного іспиту / авт. – упоряд Кравчук М.В. – Тернопіль 2001.

Тертишник С.С. Кримінально-процесуальне право України / Київ – ВЕЛЕС – 2006.

Тодика Ю.І., Серьогін В.О. Конституційни принцип гласності, як гарантія основних прав і свобод громадян. // Право України - №6 – 1998.

Фатхутдінова О.В. Теоретико-правові проблеми юридичного процесу: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.01 / Київ. нац. ун-т. – Київ, 2000.

Фойницький И.Я. Курс уголовного судопроизводства: В.ТТ., Т. 1. с. 18.

Штефан М.Й. Цивільно-процесуальне право України / «Видавничий дім» - Київ – 2005.

Юридичний словник-довідник / За ред..Ю.С. Шемшученка – К.: Femida, 1996.