Вважаємо, що принципи земельного права також мають зв'язок з поняттями “принцип” та “принцип права”, що проявляється через співставленн
я їхніх ознак
Вважаємо, що принципи земельного права також мають зв'язок з поняттями “принцип” та “принцип права”, що проявляється через співставлення їхніх ознак. На нашу думку, поняття “принципи земельного права” з притаманною їм сукупністю всіх ознак є способом трансформації основних принципів права на галузевому рівні (тобто на рівні земельного права), однак з урахуванням особливостей самої галузі.
Для цього слід проаналізувати основні підходи до розуміння принципів земельного права, обґрунтовані наукою земельного права. Зокрема, І. В. Павлов визначав принципи земельного права як обумовлені конституційними принципами специфічні вихідні положення земельного права, що випливають з особливостей земельних відносин [100, с.9]. Базуючись на цьому визначенні, можна констатувати такі ознаки принципів земельного права:
вони є основними засадами, вихідними положеннями в земельному праві;
вони випливають з конституційних принципів та специфічних особливостей земельних відносин. Однак, на нашу думку, тут варто також констатувати їх обумовленість не лише конституційними принципами та особливостями відносин, які вони регулюють, а й звертати увагу на їх обумовленість загальноосвітніми принципами. Тому в кінцевому варіанті можна констатувати таку їх ознаку як обумовленість загально соціальними, конституційними принципами та специфічними особливостями земельних відносин.
Вважаємо, що ці ознаки є статусними, оскільки характеризують місце та ґенезу принципів земельного права.
Б. В. Єрофєєв тлумачив принципи земельного права як властиві тільки земельному праву специфічні принципи, обумовлені особливостями земельних відносин [101, с. 26]. Отже, тут також констатується їх обумовленість особливостями земельних відносин. Що ж стосується такої ознаки принципів земельного права як їх притаманність суто земельному праву, то, нашу думку, це не відповідає дійсності. Про їх притаманність виключно земельному праву можна вести мову лише на рівні галузевих принципів, тобто у вузькому розумінні. У широкому розумінні на правове регулювання земельних відносин впливають не лише галузеві, а й загально правові, міжгалузеві принципи, які стосуються не лише земельного права, а відповідно всієї правової системи чи інших, суміжних із земельним, галузей права.
В. С. Шелестов визначив принципи земельного права як основоположні правові ідеї, керівні положення, у відповідності з якими регулюються земельно-правові відносини, та виділив їх наступні ознаки: 1) визначення змісту земельного права та його основних напрямів розвитку, цілей і завдань земельно-правового регулювання; 2) об’єктивна вираженість у земельно-правових нормах; 3) обумовленість потребами правозастосовчої практики; 4) внесення системності в земельному праві, здатність виступати юридичною базою для ґрупування земельно-правових норм в інститути земельного права [102, с.26-27, 103, с.41]. Визначення змісту земельного права, його напрямів розвитку, цілей і завдань, на наш погляд є однією з характеристик такої ознаки принципів як їх здатність виступати основними засадами, вихідними положеннями, головними ідеями і земельному праві. Об’єктивна вираженість у земельно-правових нормах, на нашу думку, є не лише ознакою, а й формою виразу принципів земельного права, яка, на наш погляд, є елементом механізму дій цих принципів. Обумовленість потребами правозастосовчої практики належить до регулятивних ознак принципів, однак сформульована на нашу думку, однобічно. Не враховано той факт, що принципи можуть мати зворотний вплив на правозастосування, спрямовуючи правозастосовчу діяльність у галузі використання та охорони земель. Тому дану ознаку принципів земельного права можна сформувати як обумовленість потребами правозастосовної практики та подальше визначення її напрямів. Внесення системності в земельне право також слід віднести до регулятивних ознак, оскільки це стосується механізму правового регулювання земельних відносин.
В. І. Семчик підходить до дослідження даної проблеми, виходячи зі співвідношення понять “принципи”, “принципи права” та “принципи земельного права”. Поняття “принципи” розглядаються як наукові; моральні засади, ґрунтовні, постійні ідеї, що мають силу незалежно від часу та обставин; узагальнення, виведені зі спостереження численних фактів і підтверджені практикою. Принципи права тлумачаться як основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значимістю, вищою імперативністю і відображають суттєві положення права. Принципи загального права, на думку В. І. Семчика, реалізуються шляхом відтворення загально правових засад у земельному законодавстві, пронизують його систему і вдосконалюються з його розвитком [104, c. 26-27].
Враховуючи даний підхід, варто констатувати такі статусні ознаки принципів земельного права як обумовленість загально соціальними та загально правовими засадами, а також їх вдосконалення з розвитком земельного права. Регулятивною ознакою виступає те, що принципи земельного права лежать в основі системи земельного права, як зазначав також В. С. Шелестов.
М. Г. Ковтун аналізує принципи земельного права, виходячи не із загального поняття “принцип”, а з поняття “принцип права”, беручи його за основу як відправну категорію. Якщо принцип права, на думку М. Г. Ковтуна, узагальнено відображають суттєві положення права, то принципи земельного права відображають закономірності земельно-правового регулювання. Він трактує принципи земельного права у широкому та вузькому значенні. В широкому значенні принципи земельного права - це вихідні засади, які визначають основні напрями його розвитку. Тут принципи земельного права тлумачаться суть як основа, база, вектор розвитку усього земельного права. У вузькому значенні принципи земельного права – це закріпленні в діючому земельному законодавстві основоположні керівні засади, які висловлюють сутність норм земельного права і головні напрямки в області правового регулювання суспільних відносин з приводу раціонального використання і охорони земель [105, c. 9-10].
Базуючись на широкому значенні принципів земельного права, наведеному М. Г. Ковтуном, варто виділити таку їх статусну ознаку як універсальність у земельному праві, завдяки якій