В. К. Гуревський розглядає принципи земельного права як закріплені у земельному законодавстві керівні засади, які виражають сутність норм земельного права і основні напрями правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних із раціональним використанням і охороною земель [106, c. 102; 107, c.15; 108, c. 13]. Таке визначення принципів земельного права фактично співпадає з розумінням принципів земельного права у вузькому розумінні, обґрунтованого М. Г. Ковтуном.

Отже, дефініції принципів земельного права, подані В. К. Гуревським та М. Г. Ковтуном, стали основою для виведення та обґрунтування такої статусної ознаки як універсальність принципів у земельному праві, а також регулятивних ознак – таких як нормативно регулятивний характер принципів у галузі земельних відносин та вираженість змісту принципів земельного права через правові норми.

Узагальнивши розглянуті нами основні підходи до визначення принципів земельного права, а також враховуючи їх взаємозв’язок з родовим поняттям “принцип права”, можна констатувати наступні ознаки земельно-правових принципів:

вони є основними засадами, вихідними положеннями в земельному праві;

об’єктивно зумовлені загально соціальними, загально правовими принципами, а також специфічними особливостями земельних відносин, розвиток (динаміка) яких впливає на динаміку принципів земельного права;

універсальність у земельному праві; тобто втілення у концентрованому виразі особливостей виникнення, розвитку та функціонування земельного права як галузі;

вища імперативність в земельному праві. Якщо принципи права в цілому, які мають загально правовий характер, володіють вищою імперативністю у всій правовій системі, то принципи земельного права – у галузі регулювання земельних правовідносин. Вони мають провідну роль у порівнянні з земельно-правовими нормами.

Всі ці ознаки свідчать про загальну значимість, місце принципів у земельному праві і тому є статусними.

До регулятивних ознак принципів земельного права належать:

нормативно-регулятивний характер регулювання земельних відносин, що проявляється у регулюванні цих відносин з вищих позицій у порівнянні з нормами земельного права;

системотворчість у земельному праві, що проявляється у здатності принципів виступати юридичною основою для групування земельно-правових норм в інституті;

обумовленість потребами правозастосовчої практики, з одного боку, а з іншого – здатність спрямувати процес реалізації (в т. ч. й застосування) земельно-правових норм;

визначення засад земельної правотворчості (в т. ч. і законотворчості);

визначення земельного правопорядку та засад правоохоронної діяльності у галузі земельних відносин.

Перші три ознаки виведені на основі аналізу основних підходів до розуміння принципів земельного права. Четверта і п’ята ознака випливає із співвідношення понять “принципи права” та “принципи земельного права”. Якщо родовому поняттю “принципи права” властиво визначати напрям право творення і правоохорони на рівні всієї правової системи, то видовому поняттю “принципи земельного права” – на рівні галузевому.

В цілому регулятивні ознаки принципів земельного права характеризують вплив цих принципів на механізм правового регулювання земельних відносин.

Слід зазначити, що у дефініціях принципів земельного права не відображались світоглядні та доктринальні ознаки цих принципів. Це, на наш погляд, зумовлено тим, що науковці при розробці дефініцій принципів намагалися не виходити за межі розуміння земельного права виключно як регулятора земельних відносин. Проте варто констатувати той факт, що існує відмінність між змістом принципів, закріплених у земельно-правових нормах, та особливостями їх відображення у правосвідомості суб’єктів земельних відносин. Крім того, суб’єкти можуть виступати носіями принципів, не закріплених у нормах земельного права. Це підштовхує нас до необхідності дослідити окремо особливості втілення принципів у правосвідомості суб’єктів, що, на нашу думку, проявляється через світоглядні ознаки принципів. Вважаємо, що це сприятиме зближенню нормативно-правового змісту принципів з розумінням, усвідомленням та реалізацією цих принципів суб’єктами правовідносин. Це у свою чергу сприятиме вдосконаленню реалізації (у т. ч. й застосуванню) норм земельного права.

Враховуючи співвідношення понять “принципи права” та “принципи земельного права”, можна визначити наступні світоглядні ознаки останніх:

вираженість принципів земельного права у формі земельних прав та обов’язків суб’єктів земельних відносин, які в свою чергу втілюються у правосвідомості цих суб’єктів та забезпечують поєднання індивідуальних, групових та суспільних інтересів;

втілення у принципах в концентрованому вигляді досвіду розвитку земельного права (зокрема, у конкретно-історичних принципах, які у різні історичні періоди визначали ставлення суб’єктів до землі та земельних відносин).

На нашу думку, доцільно виділити також доктринальні ознаки принципів земельного права, які характеризують вплив принципів на науку земельного права. Оскільки доктринальні ознаки принципів земельного права не висвітлювались в науковій літературі, то при дослідженні цих ознак потрібно базуватись на відповідних ознаках родового поняття “принцип права”. Тому до доктринальних ознак принципів земельного права, на наш погляд, варто віднести:

втілення у цих принципах результатів наукового осмислення закономірностей розвитку, земельного права;

здатність