Доцільним, на наш погляд, є аналіз кожної з ознак принципів земельного права. Такий аналіз варто розпочати із статусних ознак цих принципів. Однією з таких ознак є те, що принципи земельного права є основними засадами, вихідними положеннями у земельному праві. В юридичній літературі існують різні підходи до співвідношення понять “основні засади” та “принципи права”. Зокрема, Н. П. Асланян вважає, що поняття “принципи” та “засади” не можна ототожнювати, оскільки, на її думку, термін “принцип” можна вживати лише у гносеологічному значенні, а термін “засади” – як у гносеологічному, так і в онтологічному значеннях [109, c. 21]. Є. Г. Коміссарова вважає основні засади різновидом нормативних правових принципів, які відносяться до числа законодавчих новел. Крім того, вона визначає правові принципи як ідеї без текстуального вираження, які реалізовані у правовій матерії у тій чи іншій мірі, а основні засади – як нормативні узагальнення, об’єктивовані в матерії позитивного права [110, c.16-17]. Л. В. Щеннікова підтримує думку про те, що принцип права є основними засадами і немає ніякої необхідності у протиставленні цих понять [111, c. 42].

Ми підтримуємо думку Г. А. Волкова про те, що принцип права є одним із елементів основних начал правового регулювання суспільних відносин, а основні засади не зводяться до одних лише принципів [112, c. 12]. Тому принципи земельного права є одним із елементів основних засад земельного права поряд з цілями і завданнями правового регулювання земельних відносин, сферою їх правового регулювання та іншими засадами. Крім того, принципи земельного права є ще й вихідними положеннями, з яких починається процес формування та подальшого функціонування земельного права. Саме здатність виступати основними засадами, вихідними положеннями у праві обумовлює закріплення принципів земельного права у Главі 1 (ст. 5) Земельного кодексу України, яка називається “Основні положення”.

Об’єктивна зумовленість принципів земельного права загальносоціальними та загальноправовими засадами означає, що принципи земельного права є способом трансформації суспільних та правових засад у земельне право з урахуванням специфіки земельних відносин. Спочатку загально соціальні (або загальнолюдські) принципи, отримуючи закріплення у праві, стають загально правовими. Далі загально правові принципи отримують своє специфічне вираження на галузевому рівні (у даному випадку – у земельному праві). Такі загальносуспільні принципи як гуманізм, справедливість, соціальна рівноправність, суспільний порядок отримали своє вираження у праві у вигляді принципу пріоритету прав людини, принципу справедливості; принципу рівноправності, принципу законності та принципу правосуддя. Саме такі загально правові принципи В. І. Леушин цілком слушно відносить до числа основних принципів права [113, c. 121-122]. Крім того для забезпечення дієвості перерахованих вище принципів, діє принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України. Визначальними характеристиками цього принципу, згідно інтерпретації Європейського Суду з прав людини, є пріоритет прав людини, визначеність її правового статусу та поширення цієї пріоритетності на діяльність усіх державних органів [114, c.12].

У свою чергу загально правові принципи обумовлюють формування принципів земельного права. Зокрема принцип рівноправності обумовив закріплення у п. “б” ст. 5 Земельного кодексу України принципу забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Загально правові принципи законності та правосуддя обумовили закріплення у п. “ґ” ст. 5 ЗК України принципу забезпечення гарантій прав на землю (включаючи і гарантії захисту). Принцип пріоритету прав людини та принцип верховенства права (в частині визначення правового статусу особи та непорушності цього статусу державними органами) обумовили втілення у п. “в” ст. 5 ЗК України принципу невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами свої прав щодо володіння, користування та розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Універсальність як статусна ознака принципів земельного права полягає у тому, що принципи втілюють у собі особливості виникнення, розвитку та функціонування земельного права. Як приклад, можна навести конкретно-історичні принципи правового регулювання земельних відносин в Україні, які втілювали в собі особливості правового регулювання цих відносин на різних етапах державотворення в Україні, а також сучасні принципи земельного права, які концентрують в собі характерні риси даної галузі права на сучасному етапі.

На перший погляд універсальність можна віднести до регулятивних ознак, оскільки видається, що вона характеризує земельне право лише як галузь права. Проте це не зовсім відповідає дійсності, оскільки принципи земельного права, стаючи об’єктом наукового дослідження, уособлюють в собі також особливості науки земельного права. Виявляючись в процесі наукового дослідження, вони також характеризують стан розвитку науки земельного права. Крім того, характер і зміст принципів свідчить про ступінь розвитку правосвідомості суб’єктів земельних відносин, які дотримуються цих принципів. Отже, універсальність принципів земельного права свідчить не про якесь окреме місце принципів, чи то в механізмі правового регулювання, чи суто в науці земельного права, чи лише на рівні правосвідомості суб’єктів, а визначає загальну роль принципів і тому належить до статусних ознак.

Вища імперативність принципів земельного права випливає з інших статусних ознак, зокрема, зі здатності виступати основними засадами в земельному праві та їх універсальності. Для того, щоб дійсно виступати основними засадами і обумовлювати розвиток та дієвість земельного права, принципи повинні мати не звичайну, властиву земельно-правовим нормам, імперативність, а вищу імперативність, щоб реалізувати покладені на них функцій по забезпеченню формування та подальшого ефективного розвитку земельного права. Однак вищу імперативність вони мають відносно елементів системи земельного права. По відношенню до загально соціальних та загально