Проте в процесі правового регулювання земельних відносин, зокрема, у право творенні, часто ігнорується взаємозв’язок між усвідомленими інтересами суб’єктів цих відносин та потребами правового регулювання земельних відносин. Як наслідок, ігнорування цього взаємозв’язку спричиняє прийняття законодавчих актів, які не лише не узгоджуються з інтересами суб’єктів, а й завдають їм істотної шкоди. Прикладом цього є сумнозвісні президентські укази по реформуванню земельних відносин, які спричинили розорення значної частини українського селянства та занепад українського села.

Таким чином, аналіз світоглядних ознак принципів земельного права свідчить, що нові принципи, виявлені в процесі правового регулювання, повинні втілюватись у правосвідомість та правову поведінку суб’єктів через земельні права та обов’язки, тобто через їхній правовий статус, що забезпечить єдність інтересів суб’єктів та потреб правового регулювання земельних відносин. П. Фрейде, досліджуючи аграрну реформу в Чилі, слушно зазначив, що аграрна реформа, яка здійснюється, не торкаючись свідомості селян, є “механізмом, який веде до жорстокості та бюрократії” [127, с. 139 - 140]. Він веде мову про необхідність так званої “культурної трансформації” [127, с. 143]. Це ще один аргумент на користь постійного тісного взаємозв’язку між механізмом правового регулювання та правосвідомістю, який на нашу думку, у першу чергу забезпечують принципи.

З іншого боку, юридичне закріплення нових принципів земельного права повинно базуватись на світогляді самих суб’єктів земельних відносин, оскільки даний світогляд концентрує у собі історично сформовані та усталені цінності, які у свою чергу визначають форми власності та господарювання на землі. Їх ігнорування може дестабілізуватись, або навіть зруйнувати існуючі земельні відносини. Яскравий приклад цього демонструє С. Г. Кара-Мурза, який описує на прикладі Росії визнання землі об’єктом купівлі-продажу без урахування думки селянства [128, с. 111].

Доктринні ознаки принципів земельного права характеризують роль принципів у наці земельного права. Однією з таких ознак є втілення у принципах результатів наукового осмислення закономірностей розвитку земельного права. Це означає, що принципи земельного права є науково обґрунтованими положеннями, тобто такими, що:

1) базуються суто на об’єктивних закономірностях виникнення, розвитку та функціонування земельного права, виявлених у процесі наукового дослідження;

2) виведені на основі системного наукового аналізу;

3) спрямовані на вдосконалення правового регулювання земельних відносин;

4) виражені у формі правових теорій, концепцій і т.д.

Це ознака принципів земельного права, яка свідчить про вплив науки земельного права на розвиток цих принципів. Проте існує і зворотний зв'язок, який проявляється у впливі принципів на розвиток науки земельного права. Тому наступною характерною рисою принципів земельного права виступає їх здатність обумовлювати напрями розвитку науки земельного права, зокрема:

1) з’являються нові принципи, які потребують наукового дослідження;

2) виникає потреба в науковому дослідженні взаємозв’язку існуючих принципів земельного права з іншими елементами системи земельного права;

3) існують принципи науки земельного права, на яких базується наукове дослідження (напр., принцип об’єктивності, принцип наукової обґрунтованості та ін.).

Отже, доктринальні ознаки не лише характеризують місце принципів у науці земельного права, а також свідчать про те, що принципи забезпечують зв'язок між наукою земельного права та земельним правом як галуззю права. По-перше, досліджуючи принципи, наука земельного права водночас виявляє шляхи вдосконалення правового регулювання земельних відносин. По-друге, і галузі земельного права, і науці земельного права притаманні спільні принципи. Наприклад, якщо земельне право як галузь сприяє реалізації принципу забезпечення гарантій прав на землю, то наука земельного права сприяє пошуку шляхів його вдосконалення або враховує його при розробці інших наукових проблем.

Враховуючи усю сукупність ознак, притаманних принципам земельного права, можна дати їх визначення. Таким чином, принципи земельного права – це зумовлені загально соціальними та загально правовими засадами науково обґрунтовані основні засади, вихідні положення, які визначають особливості виникнення, розвитку та функціонування земельного прав, є базисом для розвитку науки земельного права, втілюють у собі цінності, що визначають правосвідомість та правову поведінку суб’єктів земельних відносин.

108. Земельне право України: Підручник /За ред. Погрібного О.О., Каракаша І. І.- К.: Істина, 2003.- 448 с.

111. Щанникова Л.В. Принципы гражданского права: достижения цивилистики и законодательнный эффект //Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. - М.; Екатеринбург.-2002- Вып. 2. -с.41-59.

113. Теория государства и права: Учебник для вузов /Под ред. д.ю.н., проф. В.Д. Перевалова.-3-е изд., перераб. И доп.- М.: Норма, 2004.- 496 с.

114. Рабинович П.М. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду //Юридичний вісник України. - 2005.- 3-9 грудня. - №48.- с. 12.

113. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. №7 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004.- №11: Постанови Пленуму Верховного Суду України. - С.322- 340.

114. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” від 04.10.191 р. №7 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004.- №11: Постанови Пленуму Верховного Суду України. - С. 146- 155.

115. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 №6 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004.- №11: Постанови Пленуму Верховного Суду України. - С. 164-186.

116. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” від 25.05.1998 №15 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004.- №11: Постанови Пленуму Верховного Суду України. - С. 243 - 253.

117. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України