План

Експертиза статевої зрілості.

Експертиза статі.

Експертиза статевої недоторканості і ознаки минулих статевих зносин.

Експертиза статевої і репродуктивної здатності.

Експертиза аборту.

1. Експертиза статевої зрілості

Ст. 152 Кримінального кодексу України говорить: „Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, караються позбавленням волі на строк до 8 років.

Статева зрілість – це такий фізіологічний стан організму, при якому статеве життя є фізіологічно нормальною функцією, не викликає розладу здоров’я і не наносить шкоди подальшому розвиткові організму.

У чоловіків настання статевої зрілості пов’язане зі здатністю до статевих зносин і до запліднення.

При визначенні досягнення (чи недосягнення) статевої зрілості у підлітків чоловічої статі відзначають достатність загального фізичного розвитку, стан зовнішніх статевих органів, наявність функціонування статевих залоз. Уточнюють анамнестичні дані: хвороби і травми ЦНС, статевих органів, органів внутрішньої секреції, виснажливих і інфекційних захворювань, час появи полюцій і їх характер, заняття онанізмом, початок і характер статевого життя, шкідливі звички (алкоголь, куріння). При об’єктивному обстеженні звертають увагу на оволосіння на обличчі, тембр голосу, оглядають зуби, міряють зріст, округлість грудної клітини, досліджують статевий член, мошонку, яєчка, передміхурову залозу, сім’яні міхурці. У ряді випадків необхідно використовувати додаткові дослідження. Про досягнення статевої зрілості у чоловіків можна сідити на основі аналізу сукупності даних загального розвитку, вираженості вторинних статевих ознак, ступеня розвитку зовнішніх і внутрішніх статевих органів.

Статева зрілість жінок полягає в остаточному сформуванні їхнього організму до виконання функції материнства. Це здатність до статевих злягань, зачаття, виношування плода, нормального дітородіння, вигодовування.

Приводом для встановлення статевої зрілості є згвалтування, порушення статевої недоторканості осіб, які не досягли статевої зрілості, розпусні дії з малолітніми.

При експертизі з приводу статевої зрілості жінок необхідно враховувати сукупність таких ознак готовності організму до виконання функції материнства: загальний розвиток організму; здатність до статеваго акту; здатність до зачаття; здатність до виношування плода; здатність до розродження; здатність до вигодовування.

Особи до 14-річного віку вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Питання про досягнення чи недосягнення статевої зрілості визначається в межах 14-17 років.

Встановлення статевої зрілості є однією із складних сідово-медичних експертиз. Трудність зумовлена тим, що процес статевого визрівання продовжується кілька (3-6) років. Одні ознаки статевої зрілості з’являються раніше, інші – пізніше. Інколи обстеження проводиться через значний час після початку статевого життя, що ускладнює експертизу.

Здатність до злягання можлива при правильному і достатньому розвиткові зовнішніх статевих органів і особливо піхви, яка допускає введення в неї статевого члена дорослого чоловіка.

Здатність до зачаття виникає після появи овуляції, а її пов’язують з настанням менструацій. Строки появи менструацій досить різноманітні і залежать від соціально-побутових умов, харчування, клімату, національних та індивідуальних особливостей. Як правило, менструації з’являються від 10 до 15 років.

Здатність до виношування плода залежить від розвитку внутрішніх статевих органів і зумовлена правильною будовою матки і її величиною. У пормі при досягненні статевої зрілості тіло матки становить 2/3 її загальної довжини, а шийка – 1/3, причому форма шийки матки циліндрична.

Здатність до дітородіння визначається розмірами матки і таза. Таз повине бути містким і правильно сформованим.

2. Експертиза статі

Приводи для експертизи: неправильне встановлення статі при народженні; призов на військову службу; вступ до спеціальних навчальних закладів; справи про розлучення; статеві спотворення і статеві злочини; аліментні справи.

Гермафродитизм (двостатевість) характеризується наявністю у однієї людини ознак чоловічої і жіночої статі. Розрізняють істинний і фальшивий гермафродитизм. Фальшивий буває чоловічим і жіночим.

Істинний гермафродитизм характеризується наявністю у суб’єкта і чоловічих, і жіночих статевих залоз. Зовнішній вигляд і загальний розвиток їх може бути за жіночим чи чоловічим типом, але буває і змішаним. Виявлення сперматозоїдів чи менструації не є доказом належності особи до тієї чи іншої статі. Питання може бути вирішено тільки на основі гістологічного дослідження кусочків статевих залоз, узятих у результаті пункції чи біопсії.

Фальшивий (однозалозовий) гермафродитизм зустрічається частіше істинного (в 0,02% випадків). При цьому суб’єкт однієї статі має або яєчка, або яєчники, але будова зовнішніх сьаьевих органів не відповідає залозистому апарату, оскільки вони розвинуті неправильно.

При фальшивому чоловічому гермафродитизмі статеві залози жіночі, а зовнішні статеві органи розвинені частково за чоловічим типом, а при фальшивому жіночому – навпаки.

Судово-медична діагностика істинної статі ведеться за загальною схемою з участю ендокринолога, невропатолога, уролога, психіатра. Нерідко особи піддаються стаціонарному обстеженню в стаціонарних лікувальних закладах. Для визначення істинної статі проводять визначення 17-кортикостероїдів в сечі, дослідження статевого хроматину в крові.

3. Експертиза статевої недоторканості і ознаки минулих статевих зносин

Фізична дівочість характеризується наявністю неушкодженої дівочої пліви. Встановлення дівочості і ознак статевих зносин має значення при експертизі спірних статевих станів, при розслідуванні більшості статевих зло-чинів, а також злочинів проти людської гідності (образа, наклеп). Дівоча пліва являє собою складку слизової оболонки піхви, в яку входять сполучнотканинні і м'язові волокна, судини і нерви. У ній розрізняють основу і вільний край, звернений у просвіт піхви, який утворює отвір пліви. Форми дівочої пліви дуже різноманітні; існують варіанти її трьох характерних особливостей – обриси поверхні, нерівності вільного краю, кількість отворів.

Порушення анатомічної цілості дівочої пліви (дефлорація) може бути у вигляді розривів і надривів. Ці ушкодження виникають, як правило, внаслідок тиснення і розтягування при введенні головки статевого члену в отвір пліви при скоєнні розпусних дій, інколи при травмах у ділянці стате-вих органів. Розриви при статевих зносинах можуть виникати на різних ділянках пліви, але найчастіше в її нижньому сегменті.

При розриві дівочої пліви спостерігається