Існує і ще декілька аспектів даної умови правомірності необхідної оборони. З|із| вимоги ч. 3 ст. 65 КК| України враховувати при призначенні покарання|наказання| характер|вдача| і ступінь|міра| суспільної|громадський| небезпеки злочину витікає що остання має дві характеристики: якісну (характер|вдача|) і кількісну (ступінь|міра|). Характер|вдача| визначається об'єктом посягання|зазіхання|, яким він повинен бути ми вже визначили раніше. Частина|частка| 2 ст. 11 КК| України встановлює, що не є|з'являтися,являтися| злочином дія (бездіяльність), хоча формально і що містить|утримувати| ознаки якого-небудь діяння, передбаченого КК| України, але|та| через малозначність не представляє|уявляти| суспільної|громадський| небезпеки. Малозначним діяння може бути, наприклад, через незначність заподіяного|спричиненого| збитку|шкода|. Відповідно, в таких випадках, унаслідок|внаслідок| відсутності суспільної|громадський| небезпеки відсутній і стан|достаток| необхідної оборони.

Ще однією умовою правомірності необхідної оборони, що відноситься до посягання|зазіхання| є|з'являтися,являтися| його стан. Ознака стану означає, що посягання|зазіхання| вже почалося|розпочалося,зачалося| (близько|поблизу| до початку) і ще не закінчилося, і що охоронювані законом права і інтереси при цьому знаходяться|перебувати| в безпосередній небезпеці. Доктриною початковим моментом, з якого особа|обличчя,лице| може бути визнана такою, що знаходиться|перебувати| в стані необхідної оборони, визнається не тільки|не лише| момент суспільно небезпечного посягання|зазіхання|, але і наявність реальної загрози|погроза| нападу [5].

Ще однією умовою правомірності необхідної оборони, що відноситься до захисту є|з'являтися,являтися| спричинення шкоди що тільки|лише| робить замах. У разі|в разі| спричинення шкоди третім особам (що не бере участь в нападі) відповідальність наступає|наставати| по загальних|спільний| правилах, залежно від обставин справи|річ| і провини|вина| того, що заподіяв|спричинив| шкоду. Той, що обороняється може відповідати за умисний|навмисний| злочин, необережне спричинення шкоди, але його дії, за відсутності провини|вина|, не спричиняють за собою відповідальності.

Необхідна оборона можлива по таких мотивах, які відповідають її меті|ціль|, а саме: захисту правоохоронюваних| інтересів особи|особистість|, сім'ї, суспільства|товариство| або держави. Мотиви, що не укладаються|вкладатися| в названу|накликати| мету|ціль|, несумісні з|із| необхідною обороною і ні за яких обставин не можуть лежати в її основі.

В рамках|у рамках| поняття «Перевищення необхідної самооборони» слід розрізняти два види меж необхідної оборони – межу допустимого і межу достатньої шкоди. Виділення цих видів залежить як від посягання|зазіхання| (що представляє|уявляти| і не представляє|уявляти| велику суспільну|громадський| небезпеку), так і від обстановки захисту (відносно сприятлива або не сприятлива), а також від психічного стану|достаток| того, що обороняється. Межа допустимої шкоди (спричинення що робить замах смерті або тяжких тілесних ушкоджень) можлива лише при обороні від посягання|зазіхання| великої суспільної|громадський| небезпеки в несприятливій обстановці захисту. І навпаки|напроти|, в сприятливій обстановці правомірне спричинення шкоди, що не перевищує тілесних ушкоджень середньої тяжкості|тягар|, при обороні від посягання|зазіхання| будь-якого ступеня|міра| суспільної|громадський| небезпеки (межа достатньої шкоди). Необхідно відзначити, що встановлення меж такої оборони – це питання факту, цілком залежне від обставин справи|річ|, причому всякий|усякий| раз повинні бути ретельно, всесторонньо|всебічно,усебічно|, об'єктивно з'ясовані і оцінені всі конкретні обставини, характеризуючи посягання|зазіхання| і захист від нього.

В даний час|нині| не виникає сумнівів про те, що провина|вина| при перевищенні меж необхідної оборони, завжди умисна|навмисний|, можна зустріти різні думки з приводу того, яким видом наміру характеризується суб'єктивна сторона даного злочину.

Одні учені дотримуються думки, що суб'єктивна сторона складів злочинів з|із| перевищенням меж необхідної оборони характеризується тільки|лише| непрямим наміром. Ці автори виходять з того, що суспільно небезпечні наслідки є|з'являтися,являтися| небажаними для того, хто обороняється, не складають мети|ціль| захисту правоохоронюваних| інтересів, а при цьому лише свідомо їм допускаються.

Інші учені вважають|лічити|, що при перевищенні меж необхідної оборони має місце тільки|лише| прямий намір.

Висновки

В підсумку|у кінці,наприкінці| нашої курсової роботи приведемо основні исновки по трьом даним видам вбивств, які розглядаються|розглядуються| як здійснені при пом'якшувальних обставинах:

1. Умисне|навмисний| вбивство, здійснене в стані сильного душового хвилювання (ст. 116 КК|): афект як особливе емоційне|емоціональний| полягання|достаток| в даній кримінально-правовій нормі є|з'являтися,являтися| центральною ланкою, що визначає зміст|вміст,утримання|, характер|вдача| і інші особливості всіх елементів і ознак даного складу злочину. Особливо такий його вплив виявляється в суб'єктивній стороні злочину, афект визначає характер|вдача| і природу наміру, мотиву, мети|ціль| злочинної поведінки. Тому встановлення афектованого стану|достаток| у момент здійснення вбивства має вирішальне|ухвальний| значення у справах даної категорії. Встановити, чи здійснено вбивство в такому стані|достаток| чи ні|або ні|, — це завдання|задача| судово-психологічної експертизи, але|та| не судово-психіатричною (як це нерідко|незрідка| можна спостерігати в судовій практиці). Вбивство в стані афекту здійснюється|скоюється,чиниться| з|із| афектованим наміром, коли процес рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| і вибір поведінки ускладнені особливим емоційним|емоціональний| станом|достаток| винного (афектом), що специфічно впливає на його свідомість і волю. Специфіка афектованого вбивства в тому, що воно в основному здійснюється|скоюється,чиниться| з|із| непрямим неконкретизованим наміром. Тут мета|ціль| досягнення смерті потерпілого не переслідується, тому і виключається бажання її настання|наступ|. Винному в таких випадках байдужий сам результат його дій, в афектному «спаласі» він не думає|вважати| про те, що від його дій може наступити|настати| смерть потерпілого. Тільки|лише| спричинення фізичної шкоди кривдникові є|з'являтися,являтися| для винного бажаним результатом, а не досягнення наслідків у вигляді смерті потерпілого. У таких випадках превалює|переважати| мета|ціль| дії («афектний розряд»), а не наслідків. Дезорганізуюча дія афекту приводить|призводити,наводити| до того, що суб'єкт в більшості випадків виявляється|опинятися| нездібним передбачати результати своїх дій. Його свідомість фокусується на діях, а про наслідки він не думає|вважати|, вони для нього байдужі, що характерний для непрямого наміру.

2. Умисне|навмисний| вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини|дитя| (ст. 117 КК|): Відносно визначення об'єкту законодавцем повинні бути чітко викладені межі|кордон| періоду новонародженості. Правильніше було б роз'яснити|роз'ясняти| початок поняття «пологи» як часу з